My Sanctuary - Subsignal

You were my bed floating on the sea

Under the sun and the driftwood clouds

So far away

You were my rest, were my highs and lows

Back in the days of the windfall light

Where are you now

Those were the days of longing, grand summers of my life

Undying and fabulous

You were my light on a sacred ground

Nourishing me and consuming me

My totem pole, a verse engraved

In timeless stone and listless grey

My joyless blood, my bloodless joy

My life

Forgotten voices from so far away forever carrying me

Through all these years have they slept in the shade

Of my sanctuary

Just like a face looking from a crowd, from long ago or yesterday

Where are you now

Just like a ghost still haunting, commemorating me to

Return one day, relive one day, awake one day

My energy, my origin, my poetry

Forgotten voices from so far away forever carrying me

Through all these years have they slept in a room of my memory

Forgotten pictures from days long ago in a book made of stone

Through all these years have they slept in my heart

In my sanctuary

So many times I was frozen inside

From the cold that beats in the heart of everyone

But there are moments of grace I find my peace

In the words burried in the heart made of stone

Ти був моїм ліжком, що пливе по морю

Під сонцем і корчовими хмарами

Так далеко

Ви були моїм відпочинком, були моїми злетами й падіннями

Повернувшись у дні несподіваного світла

Де ти зараз

Це були дні туги, грандіозні літа мого життя

Невмираюча і казкова

Ти був моїм світлом на священній землі

Годує мене і споживає мене

Мій тотем, вірш вигравіруваний

У безчасовому камені й безрадісному сірому

Моя безрадісна кров, моя безкровна радість

Моє життя

Забуті голоси так далеко, що назавжди несуть мене

Усі ці роки вони спали в тіні

З мого святилища

Так само, як обличчя, яке дивиться з натовпу, давно чи вчора

Де ти зараз

Так само, як привид, який досі переслідує, вшановуючи мене 

Повернись одного дня, переживи один день, одного дня прокинься

Моя енергія, моє походження, моя поезія

Забуті голоси так далеко, що назавжди несуть мене

Усі ці роки вони спали в кімнаті моєї пам’яті

Забуті картини давніх днів у книзі з каменю

Усі ці роки вони спали в моєму серці

У моїй святині

Так багато разів я замерз усередині

Від холоду, що б’ється в серцях кожного

Але є моменти благодаті, я знаходжу свій спокій

У словах, закопаних у серце з каменю