Легко - Стриж

Поглощая дым идущий с раскаленной золотинки,

В луже страхов и надежд топчу свои ботинки.

Отгустевший от холодных фраз и боли расставаний,

Негде складывать обвертки, мне подаренных признаний.

Я тушу окурки в чьи-то убеждения и взгляды,

Не нужны твои заслуги, грамоты, награды,

Смеха пьяных проституток переполненный до края,

Словно эти рюмки с водкой в которых утопаю.

Не желаю быть героем популярной ныне драмы,

По сценарию дни ровно делятся на граммы.

Подогретые три точки разминаю зажигалкой,

По большому счету знаешь, никого не жалко.

Только так я независим от поддельных ложных ценностей,

Что меркнут например легко на фоне верности.

И открывая дверь свою железными ключами,

Ты подумай нужен ли стоящий за плечами?

Припев:

Легко терять и находить, не зная срыва нервного.

Ты говоришь — я псих, ну может быть, наверное.

Метеорит летящий со своей орбиты сшедший

По причинам столь банальным довольно сумасшедший.

Легко терять и находить, не зная срыва нервного.

Ты говоришь — я псих, ну может быть, наверное.

Метеорит летящий со своей орбиты сшедший

По причинам столь банальным довольно сумасшедший.

Наизусть я знаю с детства сказки венского леса,

Что блистаешь вариацией, а мне нет интереса.

Было время я считал, что будто так оно и надо,

Утром вспоминать, что было, окинув шмотки взглядом.

А сейчас брожу в толпе людей задумчивых прохожих.

Контролируя пороки свои, как можно строже.

Каждый день о чем-то большем кроме быта размышляя,

Посреди дорог маршрутов автобусов, трамваев.

Слишком часто нахожу себя в бутылке с алкоголем,

Но не забываю то, что большего достоин.

С каждым разом я стараюсь сделать шаг куда-то выше,

Не прошу о пустяках надеюсь, что он слышит.

Я вот думаю, а может и не стоит загоняться,

Так намного проще жить можно на судьбу сослаться.

Тупо в поисках зимы звонить и оббивать пороги,

Нет, наверно, не мое быть одним из этих многих.

Припев:

Легко терять и находить, не зная срыва нервного.

Ты говоришь — я псих, ну может быть, наверное.

Метеорит летящий со своей орбиты сшедший

По причинам столь банальным довольно сумасшедший.

Легко терять и находить, не зная срыва нервного.

Ты говоришь — я псих, ну может быть, наверное.

Метеорит летящий со своей орбиты сшедший

По причинам столь банальным довольно сумасшедший.

Поглинаючи дим, що йде з розпеченої золотинки,

У калюжі страхів і надій топчу свої черевики.

Відгустілий від холодних фраз і болю розлучень,

Нема де складати обгортки, мені подарованих зізнань.

Я тушу недопалки в чиїсь переконання і погляди,

Непотрібні твої заслуги, грамоти, нагороди,

Сміху п'яних повій переповнений до краю,

Немов ці чарки з горілкою в яких потопаю.

Не бажаю бути героєм популярної нині драми,

За сценарієм дні рівно діляться на грами.

Підігріті три крапки розминаю запальничкою,

За великим рахунком знаєш, нікого не шкода.

Тільки так я незалежний від підроблених помилкових цінностей,

Що меркнуть, наприклад, легко на тлі вірності.

І відчиняючи двері свої залізними ключами,

Ти подумай чи потрібен стоячий за плечима?

Приспів:

Легко втрачати і знаходити, не знаючи зриву нервового.

Ти говориш — я псих, ну може бути, напевно.

Метеорит, що летить зі своєї орбіти, що зійшов

З|із| настільки банальним досить божевільний.

Легко втрачати і знаходити, не знаючи зриву нервового.

Ти говориш — я псих, ну може бути, напевно.

Метеорит, що летить зі своєї орбіти, що зійшов

З|із| настільки банальним досить божевільний.

Напам'ять я знаю з дитинства казки віденського лісу,

Що блищаєш варіацією, а мені немає інтересу.

Був час я вважав, що ніби так воно й треба,

Вранці згадувати, що було, окинувши шмотки поглядом.

А зараз блукаю в натовпі людей задумливих перехожих.

Контролюючи вади свої, якомога суворіше.

Щодня про чогось більшого крім побуту розмірковуючи,

Серед доріг маршрутів автобусів, трамваїв.

Занадто часто знаходжу себе в пляшці з алкоголем,

Але не забуваю те, що більшого гідний.

Щоразу я намагаюся зробити крок кудись вище,

Не прошу про дрібниці сподіваюся, що він чує.

Я ось думаю, а може і не варто заганятися,

Так набагато простіше жити можна на долю послатися.

Тупо в пошуках зими дзвонити і оббивати пороги,

Ні, мабуть, не моє бути одним із цих багатьох.

Приспів:

Легко втрачати і знаходити, не знаючи зриву нервового.

Ти говориш — я псих, ну може бути, напевно.

Метеорит, що летить зі своєї орбіти, що зійшов

З|із| настільки банальним досить божевільний.

Легко втрачати і знаходити, не знаючи зриву нервового.

Ти говориш — я псих, ну може бути, напевно.

Метеорит, що летить зі своєї орбіти, що зійшов

З|із| настільки банальним досить божевільний.