Thomas The Rhymer - Steeleye Span

True Thomas sat on Huntley bank

And he beheld a lady gay

A lady that was brisk and bold

Come riding o’er the ferny brae

Her skirt was of the grass green silk

Her mantle of the velvet fine

At every lock of her horse’s mane

Hung fifty silver bells and nine

True Thomas, he pulled off his cap

And bowed him low down to his knee

`All hail, thou mighty Queen of Heaven

Your like on earth I ne’er did see.'

`No, no Thomas she said

That name does not belong to me

I am the queen of fair Elfland

And I have come to visit thee.'

`You must go with me Thomas she said

True Thomas you must go with me

And must serve me seven years

Through well or woe, as chance may be.'

Hark and carp, come along with me, Thomas the Rhymer

Hark and carp, come along with me, Thomas the Rhymer

Hark and carp, come along with me, Thomas the Rhymer

Hark and carp, come along with me, Thomas the Rhymer

She turned about her milk white steed

And took Thomas up behind

And aye whenever her bridle rang

Her steed flew swifter than the wind

For forty days and forty nights

They rode through red blood to the knee

And they saw neither sun nor moon

But heard the roaring of the sea

And they rode on and further on

Further and swifter than the wind

Until they came to a desert wide

And living land was left behind

`Don't you see yon narrow, narrow road

So thick beset with thorns and briars?

That is the road to righteousness

Though after it but few enquire.'

`Don't you see yon broad, broad road

That lies across the lily leaven?

That is the road to wickedness

Though some call it the road to heaven.'

`Don't you see yon bonnie, bonnie road

That lies across the ferny brae?

That is the road to fair Elfland

Where you and I this night must go.'

Справжній Томас сидів на Huntley Bank

І він бачив жінку-гею

Жвава й смілива жінка

Приходьте верхи на ferny brae

Її спідниця була з зеленого шовку

Її мантія оксамитової чудової

На кожному замку гриви її коня

Повісило п'ятдесят срібних дзвонів і дев'ять

Правда Томас, він зняв шапку

І низько вклонив його до коліна

«Радуйся, ти, могутня Царице небес

Я ніколи не бачив твого схожого на землі.

«Ні, ні, Томас, вона сказала

Це ім’я не належить мені

Я королева справедливої ​​Ельфії

І я прийшов провідати тебе».

«Ти повинен піти зі мною, Томас, — сказала вона

Справжній Томас, ти повинен піти зі мною

І повинен служити мені сім років

Крізь добре чи горе, як може бути.

Харк і короп, ходімо зі мною, Томас Римач

Харк і короп, ходімо зі мною, Томас Римач

Харк і короп, ходімо зі мною, Томас Римач

Харк і короп, ходімо зі мною, Томас Римач

Вона обернулася свого молочно-білого коня

І взяв Томаса позаду

І так, коли її вуздечка дзвеніла

Її кінь летів швидше вітру

Сорок днів і сорок ночей

Через червону кров вони проїхали до коліна

І не бачили ні сонця, ні місяця

Але почув шум моря

І вони їхали далі і далі

Далі й швидше вітру

Поки вони не дійшли до широчої пустелі

І залишилася жива земля

Хіба ти не бачиш своєї вузької, вузької дороги

Такий густий терном і шипами?

Це шлях до праведності

Хоча після цього, але мало хто запитує.

«Хіба ти не бачиш своєї широкої, широкої дороги

Що лежить поперек закваски лілії?

Це шлях до зла

Хоча деякі називають це дорогою в рай».

`Хіба ти не бачиш, Бонні, Бонні-роуд

Що лежить поперек ferny brae?

Це шлях до справедливої ​​країни Ельфів

Куди ми з тобою мусимо піти цієї ночі.