УТРОБА - STED.D

Ты смотришь в глаза, у нас много общего — ночи без сна

Мысли — секвенция зла, мольба — вне строчек письма

Они спляшут на наших костях, светлой памяти стяг

Выжги на моем запястье слово, которое чтят

Среди вестей теряю шлейф, забываю мотив

Жизнь здесь для нас не конец, жизнь это аперитив

Всё началось, но не здесь, кто эти люди во мгле

Где я забыл свою жизнь?

Кто из них станет никем

Я плаваю в океане без дна

И в этих нашейных камнях не видится цель бытия

Прекрасный мир, но в моих зубах низкопробный песок

Мы все отмоем лицо, но лишь ценой своих слов

Я пишу эту книгу, путая главы и главных героев

Не помню события, вехи историй, но запиваю холёное горе

В заблёванных флэтах жизнь — лишь влачение тела в потугах

Люди несчастны, люди придали большое значение друг другу (увы)

Новый художник, подсохла палитра

Кропнул все чувства на фото, сверху подмазал всё фильтром

Никто не видит с этой ширмой истинного лика

Слёзы не знают усталости, но знают где выход

Никто из них не был готов к упадку сил

Ведь в этой яме самых смелых гильотина скостит

Вы запомним их лица в момент предсмертных «прости»

И мы прощаем, заложив в их разум серый пластид

Кто?

Кто ты?

Кто я?

Уйди

Возьми мой мир — в нём я и ты

Кто?

Кто ты?

Кто я?

Уйди

Возьми мой мир — в нём я и ты

Жить в утробе из бетонных зданий

Жить всем тем, чем никогда не станем

Жить в утробе из бетонных зданий

Жить всем тем, чем никогда не станем

Ти дивишся в очі, у нас багато спільного — ночі без сну

Думки — секвенція зла, благання — поза рядками листа

Вони танцюють на наших кістках, світлої пам'яті стяг

Випали на моєму зап'ясті слово, яке шанують

Серед вістей втрачаю шлейф, забуваю мотив

Життя тут для нас не кінець, життя це аперитив

Все почалося, але не тут, хто ці люди в імлі

Де я забув своє життя?

Хто з них стане ніким

Я плаваю в океані без дна

І в цих наших каменях не бачиться мета буття

Прекрасний світ, але в моїх зубах низькопробний пісок

Ми все відмиємо обличчя, але тільки ціною своїх слів

Я пишу цю книгу, плутаючи глави та головних героїв

Не пам'ятаю події, віхи історій, але запиваю випещене горе

У заблеваних флетах життя — лише тягар тіла в потугах

Люди нещасні, люди надали великого значення один одному (на жаль)

Новий художник, підсохла палітра

Кропнув усі почуття на фото, зверху підмазав все фільтром

Ніхто не бачить з цією ширмою істинного лику

Сльози не знають втоми, але знають де вихід

Ніхто з них не був готовий до занепаду сил

Адже в цій ямі найсміливіших гільйотина скостить

Ви запам'ятаємо їх обличчя в момент передсмертних «вибач»

І ми прощаємо, заклавши в їх розум сірий пластид

Хто?

Хто ти?

Хто я?

Іди

Візьми мій світ—в ньому я і ти

Хто?

Хто ти?

Хто я?

Іди

Візьми мій світ—в ньому я і ти

Жити в утробі з бетонних будівель

Жити всім тим, чим ніколи не станемо

Жити в утробі з бетонних будівель

Жити всім тим, чим ніколи не станемо