Яма - ST1M

Подходит к концу ещё один год

Жизнь забирает данное время нам, в счёт долгов

Всё на кон, знакомое чувство не так ли?

Но улыбаться можно даже и на грустном спектакле

От плавных па и до крутых виражей

Как судьба непредсказуема забыли уже

Движемся по течению, лишь бы ветер не стих

На удачу надеемся, пальцы успев скрестить

И так по кругу, пока небо его не разомкнёт

И мы дослушаем до коды всю симфонию её

Но неужели это всё, чего мы заслужили тут?

Очередную подводя хоть и мысленную черту

Бытует мнение, что каждому уготован свой час

Но людям подсказки вселенной не свойственно замечать

И мы предпочитаем верить, что ни на что не влияем

Медленно подкрадываясь к яме

Пусть в этой жизни надежда на завтра

Будет с тобой до последнего дня

Важно не то, кем ты хотел казаться

А то что останется после тебя

Пусть в этой жизни надежда на завтра

Будет с тобой до последнего дня

Важно не то, кем ты хотел казаться

А то что останется после тебя

Подходит к концу ещё один год

На разбитых надеждах танцующий босиком

А мы с укором наблюдаем, но коррективы не вносим

Упоминая изредка и практически вскользь их

Искусственно воссозданный пейзаж

И мы где-то посередине: и не против и не за

И вроде заново с последнего не стартовать сейва

Но и дороги не отыскать наугад всей нам

Так и маемся в нерешительной коме

Ведь тайник, в котором смелость без дела лежит, укромен

И кто, кроме нас самих, к нему может найти шифр

Если один жив только честный среди лживых

Сожаление – не больше чем камуфляж

Для тех, чьи в огонь надежды тут брошены были зря

И мы предпочитаем верить, что ни на что не влияем

Медленно подкрадываясь к яме

Пусть в этой жизни надежда на завтра

Будет с тобой до последнего дня

Важно не то, кем ты хотел казаться

А то что останется после тебя

Пусть в этой жизни надежда на завтра

Будет с тобой до последнего дня

Важно не то, кем ты хотел казаться

А то что останется после тебя

Добігає кінця ще один рік

Життя забирає цей час нам, у рахунок боргів

Все на кон, знайоме почуття чи не так?

Але посміхатися можна навіть і на сумній виставі

Від плавних па і до крутих віражів

Як доля непередбачувана забули вже

Рушаємося за течією, аби вітер не стих

На удачу сподіваємося, пальці встигнувши схрестити

І так по колу, доки небо його не розімкне

І ми дослухаємо до коду всю її симфонію

Але невже це все, чого ми заслужили тут?

Чергову підводячи хоч і уявну межу

Існує думка, що кожному приготований свій час

Але людям підказки всесвіту не властиво помічати

І ми вважаємо за краще вірити, що ні на що не впливаємо

Повільно підкрадаючись до ями

Нехай у цьому житті надія на завтра

Буде з тобою до останнього дня

Важливо не те, ким ти хотів здаватися

А те, що залишиться після тебе

Нехай у цьому житті надія на завтра

Буде з тобою до останнього дня

Важливо не те, ким ти хотів здаватися

А те, що залишиться після тебе

Добігає кінця ще один рік

На розбитих надіях танцював босоніж

А ми з докором спостерігаємо, але корективи не вносимо

Згадуючи зрідка і практично мимохіть їх

Штучно відтворений краєвид

І ми десь посередині: і не проти і не за

І начебто заново з останнього не стартувати сейва

Але й дороги не знайти навмання всій нам

Так і маємося в нерішучій комі

Адже схованка, в якій сміливість без діла лежить, скромен

І хто, крім нас самих, до нього може знайти шифр

Якщо один живий тільки чесний серед брехливих

Жаль – не більше ніж камуфляж

Для тих, чиї у вогонь надії тут кинуті були дарма

І ми вважаємо за краще вірити, що ні на що не впливаємо

Повільно підкрадаючись до ями

Нехай у цьому житті надія на завтра

Буде з тобою до останнього дня

Важливо не те, ким ти хотів здаватися

А те, що залишиться після тебе

Нехай у цьому житті надія на завтра

Буде з тобою до останнього дня

Важливо не те, ким ти хотів здаватися

А те, що залишиться після тебе