Девочка из прошлого - Руки Вверх!, ST1M

Вечер субботы, центр и я с кофе на вынос.

Все спешат вокруг.

Евро - упал, долла - вырос.

И тут ты, среди суеты всей этой,

Как всегда с улыбкой на лице.

Вот так везенье-то.

Я ведь до сих пор помню, как пахли твои духи.

И как потом меня друзья домой вели бухим.

А я бормотал твое имя вслух неразборчиво,

То и дело спотыкаясь о бордюр обочины.

Даже не знаю, что сказать тебе.

Наверное: "Здравствуй..."

Хотя на ум приходят фразы обидней гораздо.

Я столько раз на этот случай подбирал слова,

Но горький вкус воспоминаний оказался сладковат.

И сразу в голове шеснарик, балкон на девятом,

И тот чертов апрель, в котором я встретил тебя там.

Рано или поздно зарубцуются раны от лжи,

А тебе ведь с этим жить.

Ты - мой дождь непрошеный, девочка из прошлого.

Мне не говори: "Прости".

Не говори: "Прости".

Лучше по-хорошему, девочка из прошлого

Уходи... Уходи!

Ты - мой дождь непрошеный, девочка из прошлого.

Мне не говори: "Прости".

Не говори: "Прости".

Лучше по-хорошему, девочка из прошлого

Уходи... Уходи!

Ты появилась также неожиданно, как и исчезла.

Ненавижу, но зла не держу на тебя, если честно.

Говорю, а земля уходит из-под ног.

Год как женат, а так по-старому все в остальном.

Слышал, ты тоже завела семью - дочь растишь.

Все прямо так, как ты в детстве мечтала в точности.

А ты ведь не изменилась совсем...

С тех пор, как песни "Руки вверх" звучали с кассет.

Не надо взглядов этих жалобных - не поможет.

"Рада видеть, бла-бла-бла", - и тебе того же.

Давай без лишней мишуры, нам же не по пятнадцать.

Я давно оставил затею с тобою поквитаться.

Ладно, пора мне.

Да и ты уже спешишь, вижу.

Хотя память итак не даст подпустить тебя ближе.

Рано или поздно зарубцуются раны от лжи,

А тебе ведь с этим жить.

Ты - мой дождь непрошеный, девочка из прошлого.

Мне не говори: "Прости".

Не говори: "Прости".

Лучше по-хорошему, девочка из прошлого

Уходи... Уходи!

Ты - мой дождь непрошеный, девочка из прошлого.

Мне не говори: "Прости".

Не говори: "Прости".

Лучше по-хорошему, девочка из прошлого

Уходи... Уходи!

Ты - мой дождь непрошеный, девочка из прошлого.

Мне не говори: "Прости".

Не говори: "Прости".

Лучше по-хорошему, девочка из прошлого

Уходи... Уходи!

Ты - мой дождь непрошеный, девочка из прошлого.

Мне не говори: "Прости".

Не говори: "Прости".

Лучше по-хорошему, девочка из прошлого

Уходи... Уходи!

Вечір суботи, центр і я з кавою на винос.

Усі поспішають довкола.

Євро – упав, долла – виріс.

І тут ти, серед суєти всієї цієї,

Як завжди з усмішкою на обличчі.

Ось так везіння-то.

Адже я досі пам'ятаю, як пахли твої парфуми.

І як потім мене друзі додому вели бухом.

А я бурмотів твоє ім'я вголос нерозбірливо,

Раз у раз спотикаючись про бордюр узбіччя.

Навіть не знаю, що сказати тобі.

Напевно: "Привіт..."

Хоча на думку спадають фрази образливіших набагато.

Я стільки разів на цей випадок підбирав слова,

Але гіркий смак спогадів виявився солодкуватим.

І одразу в голові шеснарик, балкон на дев'ятому,

І той чортовий квітень, у якому я зустрів тебе там.

Рано чи пізно зарубцюються рани від брехні,

Адже тобі з цим жити.

Ти – мій дощ непроханий, дівчинко з минулого.

Мені не кажи: "Пробач".

Не кажи: "Пробач".

Краще по-доброму, дівчинка з минулого

Іди... Іди!

Ти – мій дощ непроханий, дівчинко з минулого.

Мені не кажи: "Пробач".

Не кажи: "Пробач".

Краще по-доброму, дівчинка з минулого

Іди... Іди!

Ти з'явилася так само несподівано, як і зникла.

Ненавиджу, але зла не тримаю на тебе, якщо чесно.

Кажу, а земля йде з-під ніг.

Рік як одружений, а так по-старому все в іншому.

Чув, ти теж завела сім'ю – дочку ростиш.

Все прямо так, як ти в дитинстві мріяла точно.

А ти ж не змінилася зовсім...

З того часу, як пісні "Руки вгору" звучали з касет.

Не треба поглядів цих жалібних – не допоможе.

"Рада бачити, бла-бла-бла", - і тобі того ж.

Давай без зайвої мішури, нам не по п'ятнадцять.

Я давно залишив витівку з тобою поквитатися.

Гаразд, час мені.

Та й ти вже поспішаєш, бачу.

Хоча пам'ять не дасть підпустити тебе ближче.

Рано чи пізно зарубцюються рани від брехні,

Адже тобі з цим жити.

Ти – мій дощ непроханий, дівчинко з минулого.

Мені не кажи: "Пробач".

Не кажи: "Пробач".

Краще по-доброму, дівчинка з минулого

Іди... Іди!

Ти – мій дощ непроханий, дівчинко з минулого.

Мені не кажи: "Пробач".

Не кажи: "Пробач".

Краще по-доброму, дівчинка з минулого

Іди... Іди!

Ти – мій дощ непроханий, дівчинко з минулого.

Мені не кажи: "Пробач".

Не кажи: "Пробач".

Краще по-доброму, дівчинка з минулого

Іди... Іди!

Ти – мій дощ непроханий, дівчинко з минулого.

Мені не кажи: "Пробач".

Не кажи: "Пробач".

Краще по-доброму, дівчинка з минулого

Іди... Іди!