Позор Солнца - ST1M

Пусть небо подождёт, я не всё успел.

Правда, мне вряд ли уже радость принесёт успех.

Я словно Мартин Иден, и с меня хватит игр;

Но судьба держит за горло нас, и каждый платит игу.

Я в который раз рублю канаты с плеча.

Перед тобой не тот, кого ты когда-то встречал.

Вера — мой Сталкер в этой Припяти судеб.

Кто знает, что нам приготовил завтра тихий Везувий.

И словно водопад — люди, события, слова;

Но иногда лучший выход — забыть или солгать.

Взлётной полосы пока не коснулись шасси.

Я устал от этих снов, но и проснуться нет сил.

Если жизнь — высотка, мне нужны ключи от пентхауса.

Хоть ветра нет, но моя лодка мчится под парусом.

Пускай и дальше моё сердце всем назло бьётся,

Когда однажды издадут мой «Позор Солнца».

Припев:

Миллион дорог, миллион путей впереди.

Нелегко, порой, высоко взлететь

И только ты один свой любой порок

В этом омуте в силах победить.

Пусть небо подождёт — я не всё успел.

Тех, кто плывет по течению, Ганг унесёт быстрей.

Мне сверху подарили крылья не зря,

Но что летать нельзя, от меня этот скрыли изъян.

И я бы вылез из ям, что другие мне роют —

Но предпочту живому трусу быть убитым героем!

Это мозаика из обязательств.

Жизнь решила в наказание мне навязать их.

Есть миллион причин, чтобы продолжать борьбу.

Здесь каждый готов возглавить долгожданный бунт.

Там, где есть музыка, нет места отчаянию!

Это лишь начало, хотя моя месса кончается.

Я у трапа, и впереди книга чистых листов.

Чартер зафрахтован мной, но поднимется ввысь пустой.

Пускай и дальше моё сердце всем назло бьётся,

Когда однажды издадут мой «Позор Солнца».

Припев:

Миллион дорог, миллион путей впереди.

Нелегко, порой, высоко взлететь

И только ты один свой любой порок

В этом омуте в силах победить.

Миллион дорог, миллион путей впереди.

Нелегко, порой, высоко взлететь

И только ты один свой любой порок

В этом омуте в силах победить.

Нехай небо зачекає, я не все встиг.

Щоправда, мені навряд чи вже радість принесе успіх.

Я немов Мартін Іден, і мене вистачить ігор;

Але доля тримає за горло нас, і кожний платить ярмо.

Я вкотре рублю канати з плеча.

Перед тобою не той, кого ти колись зустрічав.

Віра - мій Сталкер в цій Прип'яті доль.

Хтозна, що нам приготував завтра тихий Везувій.

І ніби водоспад — люди, події, слова;

Але іноді кращий вихід - забути або збрехати.

Злітної смуги поки не торкнулися шасі.

Я втомився від цих снів, але і прокинутися немає сил.

Якщо життя висотка, мені потрібні ключі від пентхауса.

Хоч вітру немає, але мій човен мчить під вітрилом.

Нехай і далі моє серце всім на зло б'ється,

Коли одного разу видадуть мою «Ганьбу Сонця».

Приспів:

Мільйон доріг, мільйон шляхів попереду.

Нелегко, часом, високо злетіти

І тільки ти одна одна будь-яка порок

У цьому вирі в силах перемогти.

Нехай небо зачекає - я не все встиг.

Тих, хто пливе за течією, Ганг понесе швидше.

Мені зверху подарували крила недаремно,

Але що літати не можна, від мене цей приховали недолік.

І я би виліз із ям, що інші мені риють —

Але віддаю перевагу живому боягузові бути вбитим героєм!

Це мозаїка із зобов'язань.

Життя вирішило в покарання мені нав'язати їх.

Є мільйон причин, щоб продовжувати боротьбу.

Тут кожен готовий очолити довгоочікуваний бунт.

Там, де є музика, немає відчаю!

Це лише початок, хоча моя меса закінчується.

Я у трапа, і попереду книга чистих аркушів.

Чартер зафрахтований мною, але підніметься вгору порожній.

Нехай і далі моє серце всім на зло б'ється,

Коли одного разу видадуть мою «Ганьбу Сонця».

Приспів:

Мільйон доріг, мільйон шляхів попереду.

Нелегко, часом, високо злетіти

І тільки ти одна одна будь-яка порок

У цьому вирі в силах перемогти.

Мільйон доріг, мільйон шляхів попереду.

Нелегко, часом, високо злетіти

І тільки ти одна одна будь-яка порок

У цьому вирі в силах перемогти.