Похороните - ST1M

Похороните меня с почестями, я не прочь

Если жил, как лучший, то и умирать надо точь-в-точь!

Мне не о чём жалеть, я не испорчен славой

Просто жизнь напоминает сумасшедший слалом

Когда меня не станет, тут многим станет легче

Только глупый может утверждать, что время лечит

Время лечит точки на руках, но не в душе

Можно жить роскошно, но при этом не водить Porsche,

Но если Бог есть, мы споём с ним дуэтом,

А проценты от концертов перечислим вам

У меня всё хорошо, не волнуйся, мам

Жизни слишком мало, что б узнать зачем она дана

Смерти слишком много, что б понять, что жизнь всего одна

Пей до дна и молчи, что б не запятнаться

Эти слова я в первый раз произнёс в 15

Я не боюсь умереть, жить куда страшней

В мире, где между двух зол, как меж двух огней

Не думай обо мне лучше спасай свой зад,

А я уж как-нибудь сам…

Я не боюсь умереть, жить куда страшней

В мире, где между двух зол, как меж двух огней

Не думай обо мне лучше спасай свой зад,

А я уж как-нибудь сам…

Похороните меня с почестями, я не прочь

Если жил как лучший, то и умирать надо точь-в-точь!

Но меня и так запомнят те, кому надо

Без обелисков, эпитафий и посмертной награды

В глазах блиндажный песок, но я отчётливо вижу

Чтоб захлебнутся в не нужно быть из Парижа

И чем я реже смеюсь, тем чаще плачут другие

Я вряд ли нужен им живым, но я живу вопреки им

Хоть бы хны, а лучшие уходят рано

Ангел-хранитель и удача — вот моя охрана

Пуля-дура, но я ещё больший дурак

Именно поэтому я надеваю бронь под фрак

Кто мне враг, если друг продаёт друга?

Меня загнали в угол и я ели дышу

Корка хлеба на стакане водки — вот и весь фэн-шуй!

Я не боюсь умереть, жить куда страшней

В мире, где между двух зол, как меж двух огней

Не думай обо мне лучше спасай свой зад,

А я уж как-нибудь сам…

Я не боюсь умереть, жить куда страшней

В мире, где между двух зол, как меж двух огней

Не думай обо мне лучше спасай свой зад,

А я уж как-нибудь сам…

Похороните меня с почестями, я не прочь

Если жил, как лучший, то и умирать надо точь-в-точь!

В очередь, сукины дети, я вас всех возьму с собой!

Я один против толпы, вы против одного толпой

Это скорее фальш-финиш нежели фальш-старт

Весь последний год лозунг моей жизни — «Die Hard»

И я бы рад прямо сейчас и здесь,

Но судя по всему незаменимые всё-таки есть

Меня заждались и в аду и в раю,

Но мне там нечего делать, там не берут интервью

Хотя ходить по краю моё хобби и работа

И если есть только миг, тогда вот он

Не проси меня простить тех, кто меня бросил

Я всё уже давно сказал и в стихах и в прозе

Доставай на посошок, таблы или порошок

Пусть на душе хотя бы перед смертью станет хорошо…

Я не боюсь умереть, жить куда страшней

В мире, где между двух зол, как меж двух огней

Не думай обо мне лучше спасай свой зад,

А я уж как-нибудь сам…

Я не боюсь умереть, жить куда страшней

В мире, где между двух зол, как меж двух огней

Не думай обо мне лучше спасай свой зад,

А я уж как-нибудь сам…

Поховайте мене з почестями, я не геть

Якщо жив, як найкращий, то і вмирати треба точнісінько!

Мені не що шкодувати, я не зіпсований славою

Просто життя нагадує божевільний слалом

Коли мене не стане, тут багатьом стане легше

Тільки безглуздий може стверджувати, що час лікує

Час лікує крапки на руках, але не в душі

Можна жити розкішно, але при цьому не водити Porsche,

Але якщо Бог є, ми співаємо з ним дуетом,

А відсотки від концертів перерахуємо вам

У мене все добре, не хвилюйся, мам

Життя занадто мало, щоб дізнатися навіщо воно дане

Смерті занадто багато, щоб зрозуміти, що життя всього одне

Пий до дна і мовчи, що б не заплямуватися

Ці слова я в перший раз вимовив 15

Я не боюся померти, жити куди страшніше

У світі, де між двох лих, як між двома вогнями

Не думай про мене краще рятуй свій зад,

А я  вже якось сам...

Я не боюся померти, жити куди страшніше

У світі, де між двох лих, як між двома вогнями

Не думай про мене краще рятуй свій зад,

А я  вже якось сам...

Поховайте мене з почестями, я не геть

Якщо жив як найкращий, то і вмирати треба точнісінько!

Але мене і так запам'ятають ті, кому треба

Без обелісків, епітафій та посмертної нагороди

У очах бліндажний пісок, але я чітко бачу

Щоб захлинуться в не потрібно бути з Парижа

І чим я рідше сміюся, тим частіше плачуть інші

Я навряд чи потрібен їм живим, але живу всупереч їм

Хоч би хни, а кращі йдуть рано

Ангел-охоронець і удача — ось моя охорона

Куля-дура, але ще більший дурень

Саме тому я надягаю броню під фрак

Хто мені ворог, якщо друг продає одного?

Мене загнали в кут і я їли дихаю

Шкіра хліба на склянці горілки — ось і весь фен-шуй!

Я не боюся померти, жити куди страшніше

У світі, де між двох лих, як між двома вогнями

Не думай про мене краще рятуй свій зад,

А я  вже якось сам...

Я не боюся померти, жити куди страшніше

У світі, де між двох лих, як між двома вогнями

Не думай про мене краще рятуй свій зад,

А я  вже якось сам...

Поховайте мене з почестями, я не геть

Якщо жив, як найкращий, то і вмирати треба точнісінько!

У чергу, сучі діти, я вас всіх візьму з собою!

Я один проти натовпу, проти одного натовпу

Це швидше фальш-фініш, ніж фальш-старт

Весь останній рік гасло мого життя — «Die Hard»

І я би радий прямо зараз і тут,

Але судячи з все незамінні все-таки є

Мене зачекалися і в ду і враю,

Але мені там нічого робити, там не беруть інтерв'ю

Хоча ходити по краю моє хобі і робота

І якщо є тільки мить, тоді ось вона

Не проси мене пробачити тим, хто мене покинув

Я все вже давно сказав і в віршах і в прозі

Діставай на посошок, таблички або порошок

Нехай на душі хоча би перед смертю стане добре...

Я не боюся померти, жити куди страшніше

У світі, де між двох лих, як між двома вогнями

Не думай про мене краще рятуй свій зад,

А я  вже якось сам...

Я не боюся померти, жити куди страшніше

У світі, де між двох лих, як між двома вогнями

Не думай про мене краще рятуй свій зад,

А я  вже якось сам...