Не под этим небом (feat. Макс Лоренс) - ST1M

25-ая зима толкает с обрыва,

В легких пьянящий дым, в стакане ароматы Крыма.

Ни декораций, ни грима, лишь я и моя роль,

Как-то резко жизнь перестала быть игрой.

Эти бессонные ночи на обшарпанной кухне

Идеальный мир, который утром рухнет.

Я узнаю себя все меньше в отражении окон

На небе было б меньше звезд, если бы я помог им.

Мне абсолютно все равно, как поступили вы бы

В этой жизни возможно все, пока не сделан выбор.

Но выбор сделан, поздно пенять на парашют

Я и сам уже не знаю, чем я правда дорожу.

Порой кажется, что судьба столкнула нас нарочно

И все бы ничего, но наше будущее в прошлом.

«Они жили долго и счастливо» — это про нас,

Но не под этим небом и не в этот раз.

Припев:

Пусть эта ночь бесконечным огнем,

Тихо сгорит дотла, тихо сгорит дотла.

И твои слезы потушат ее,

А я разрушу сам все, что ты не смогла.

Судьба дала мне слишком много повторных попыток

Избегать воспоминаний не значит, что все забыто.

Любовь странная штука, в ней чем проще, тем сложней,

Я могу быть счастлив с кем угодно, но хочу лишь с ней.

Нам слишком тесно в этом небе вдвоем,

Я знаю, кто ты, видел крылья, мы своих не выдаем.

Просыпаться или нет, теперь решать только тебе,

Я в этом не советчик тебе, хоть убей.

Искренность не всегда с правдой за одно,

Чувства порой вынуждают нас лгать любой ценой.

И я пообещал бы, что не подведу, но

В небесной канцелярии сценарий пишут находу.

Рассвет опять застанет нежность врасплох,

Мы притворялись как умели, но это нас не спасло.

«Они жили долго и счастливо» — это про нас,

Но не под этим небом и не в этот раз.

Припев:

Пусть эта ночь бесконечным огнем,

Тихо сгорит дотла, тихо сгорит дотла.

И твои слезы потушат ее,

А я разрушу сам все, что ты не смогла.

25-та зима штовхає з обриву,

У легких п'янкий дим, у склянці аромати Криму.

Ні декорацій, ні гриму, лише я і моя роль,

Якось різко життя перестало бути грою.

Ці безсонні ночі на обшарпаній кухні

Ідеальний світ, який вранці впаде.

Я впізнаю себе все менше у відображенні вікон

На небі було менше зірок, якщо б я допоміг їм.

Мені абсолютно байдуже, як вчинили ви би

В цьому житті можливо все, поки не зроблено вибір.

Але вибір зроблений, пізно нарікати на парашют

Я і сам уже не знаю, чим я дорожу.

Іноді здається, що доля зіштовхнула нас навмисне

І все би нічого, але наше майбутнє в минулому.

«Вони жили довго і щасливо» — це про нас,

Але не під цим небом і не цього разу.

Приспів:

Нехай ця ніч нескінченним вогнем,

Тихо згорить вщент, тихо згорить вщент.

І твої сльози загасять її,

А я руйную сам все, що ти не змогла.

Доля дала мені надто багато повторних спроб

Уникати спогадів не означає, що все забуто.

Любов дивна штука, в ній чим простіше, тим складніше,

Я можу бути щасливий з будь-ким, але хочу лише з нею.

Нам занадто тісно в цьому небі вдвох,

Я знаю, хто ти, бачив крила, ми своїх не видаємо.

Прокидатися чи ні, тепер вирішувати лише тобі,

Я в цьому не порадник тобі, хоч убий.

Щирість не завжди з правдою за одно,

Почуття часом змушують нас брехати за всяку ціну.

І я пообіцяв би, що не підведу, але

У небесній канцелярії сценарій пишуть знаходженню.

Світанок знову застане ніжність зненацька,

Ми вдавалися як вміли, але це нас не врятувало.

«Вони жили довго і щасливо» — це про нас,

Але не під цим небом і не цього разу.

Приспів:

Нехай ця ніч нескінченним вогнем,

Тихо згорить вщент, тихо згорить вщент.

І твої сльози загасять її,

А я руйную сам все, що ти не змогла.