Мама любит меня - ST1M

Припев:

Мама любит меня, хоть я и непутёв

Мама любит меня, у меня всё путём

Мама любит меня, и меня любит небо

Каким бы я иногда обалдуем не был

Вряд ли про меня можно сказать, что я хороший сын

Я своё будущее редко ставил на весы

Слушал рэп вместо маминых нотаций

Эх ё-моё, где мои пятнадцать?

Я рос на улице и не мечтал стать космонавтом

Меня мало заботило, что со мной будет завтра

Я завтракал и уходил из дома до утра

Чтоб не попало за то, что снова из школы удрал

Мама, прости меня, за то, что я был плохишом

И вместо школьных книжек налегал на «портвешок»

Подметая шароварами полы подъездов

Утверждал, что изменять меня бесполезно

Дни летели, а я летал в облаках

Сбивая «Стиморолом» запах табака

И жил абы как, с кепкой набок

Считая, что складывать рифмы — самый крепкий навык

Припев.

В моей башке был только рэп, рэп, рэп

И мой пофигизм креп, креп, креп

Я был упрям, и мне казалось, я большой шибко

Но, как оказалось, так считать было большой ошибкой

Я не был трудным подростком, но со мной было непросто

Я с детства хотел сам быть звездой, а не глазеть на постер

Мама порой ругалась, ясен кран, не без причины

Ведь мои песни были чересчур красноречивы,

А сколько раз она видела меня в дрова

Говорила, что я раздолбай, и была права,

А я качал права с умным видом

Мол, я всё знаю сам, и я такой весь индивидуум

Я вырос искренним и честным благодаря ей

Она мне до сих пор твердит: «Никита, будь к людям добрей»

И хоть я и доводил порой мамулю до истерик,

Она гордится своим сыном, когда смотрит телик

Припев.

Приспів:

Мама любить мене, хоч я і недолуг

Мама любить мене, у мене все шляхом

Мама любить мене, і мене любить небо

Яким би я іноді обалдуємо не був

Навряд про мене можна сказати, що я гарний син

Я своє майбутнє рідко ставив на ваги

Слухав реп замість маминих нотацій

Ех, моє, де мої п'ятнадцять?

Я ріс на вулиці і не мріяв стати космонавтом

Мене мало турбувало, що зі мною буде завтра

Я снідав і йшов з дому до ранку

Щоб не потрапило за те, що знову зі школи втік

Мамо, вибач мені, за те, що я був поганим.

І замість шкільних книжок налягав на «портвішок»

Підмітаючи шароварами підлоги під'їздів

Стверджував, що змінювати мене марно

Дні летіли, а я літав в хмарах

Збиваючи «Стиморолом» запах тютюну

І жив аби як, з кепкою набік

Вважаючи, що складати рими — найміцніший навичка

Приспів.

У моїй голові був тільки реп, реп, реп

І мій пофігізм міцний, міцний, міцний

Я був упертий, і мені здавалося, я великий шибко

Але, як виявилось, так вважати було великою помилкою

Я не був важким підлітком, але зі мною було непросто

Я з дитинства хотів сам бути зіркою, а не дивитися на постер

Мама часом лаялася, ясний кран, не без причини

Адже мої пісні були надто красномовні,

А кілька разів вона бачила мене в дрова

Говорила, що я роздолбай, і мала рацію,

А я качав права з розумним виглядом

Мовляв, я все знаю сам, і я такий весь індивідуум

Я виріс щирим і чесним завдяки їй

Вона мені досі твердить: «Микито, будь до людей добрішим»

І хоч я і доводив часом мамулю до істерик,

Вона пишається своїм сином, коли дивиться тілик

Приспів.