Хватит - ST1M

Жизнь топит быстрой рекой

Контрольный выстрел?

Легко!

Не всем из нас суждено однажды

Наверх отбыть стариком

Счастье недалеко, но нам не дали код

И снова кого-то огненным шаром

Выплюнул в небо Меконг

Это выход из комы

А не выход искомый

Наши следы у подножия рая

Но время засыплет песком их

Да, путь выпал рисковый

И те, кто остались на нём навсегда

Нами будут забыты не скоро

Кресты вдоль дорог

Луковицы церквей

И лица, которые нам иногда

Будут сниться теперь

Эти сны – всё что есть

Оттого и ценней

Может хватит?

Скольких ты заберёшь ещё братьев?

Остановись, прошу, всего ради

Сил уже больше нет, Божья Матерь.

Может хватит?

А?

Горсть земли в кулаке

Боль – скорби апологет

Жизнь убирает с доски фигуры

Не заменив их никем

Они покинули мир как пришли – налегке

Ещё сиять бы их маякам

Время пустить бы вспять, но никак

И мы надеемся, что когда-нибудь

Встретим там их наверняка

Всех тех чьи имена на венках на века

Стенания небес

Превращаются в грязь под подошвой

Ведь и с нами, и без

Человечество дальше свой праздник продолжит

Пир во время чумы

Всё проявится позже

Как шрамы на коже

Життя топить швидкою річкою

Контрольний постріл?

Легко!

Не всім з нас судилося одного разу

Вгору відбути старим

Щастя недалеко, але нам не дали код

І знову когось вогненною кулею

Виплюнув у небо Меконг

Це вихід із коми

А не вихід шуканий

Наші сліди біля підніжжя раю

Але час засипле піском їх

Так, шлях випав ризиковий

І ті, хто залишився на ньому назавжди

Нами будуть забуті не скоро

Хрести вздовж доріг

Цибулини церков

І особи, які нам іноді

Снитимуться тепер

Ці сни – все що є

Тому і цінніше

Може вистачить?

Скільки ти забереш ще братів?

Зупинися, прошу, заради всього

Сил уже немає, Божа Мати.

Може вистачить?

А?

Жменя землі у кулаку

Біль – скорботи апологет

Життя прибирає з дошки фігури

Не замінивши їх ніким

Вони покинули світ як прийшли – без нічого

Ще сяяти б їхнім маякам

Час пустити назад, але ніяк

І ми сподіваємося, що колись

Зустрінемо там їх напевно

Усіх тих чиї імена на вінках на віки

Стінання небес

Перетворюються на бруд під підошвою

Адже і з нами, і без

Людство далі своє свято продовжить

Бенкет під час чуми

Все проявиться пізніше

Як шрами на шкірі