Феникс - ST1M

Я просыпаюсь, когда солнце садиться,

Вчера окраина Москвы — завтра роскошный сьют в Рице.

Цели ясны, приоритеты расставлены,

Пока медиа умышлено дурачит нас тайнами.

Остывший кофе — черный, словно нефть, мой завтрак,

И я в любой малейший шанс вгрызаюсь с азартом.

Это прямой эфир на фоне фаиров,

Пусть быдло верит новостям у нас свое инфобюро!

Улица научила драться за кусок пирога,

Лишь сильным жизнь дает удачу в долгосрочный прокат.

И пока ты гундишь о том, как мир к тебе не справедлив —

Врачи очередного мямлю вынимают из петли.

Медленно тлеет сплиф и тает лед в стакане с вискарем,

Я сам решаю, что мне выпадет: Решка или Орел?

Ну, если мир сгорит дотла, то утром следующего дня,

Я словно феникс восстану из пепла и огня!

Припев:

И пусть полыхает земля,

Меня это не коснется.

Тут каждый сам за себя,

И у меня свое место под солнцем.

И пусть полыхает земля,

Меня это не коснется.

Тут каждый сам за себя,

И у меня свое место под солнцем.

Мир одинаково бесцветен на любом экране,

Оригинал пленки найти бы, но его украли.

Кому-то крали и бухло, кому-то письма и баланда,

Но увы и тем, и тем сегодня истина до лампы.

Мне-то подавно подачки с небес не падали,

И я всегда смогу добычу отличить от падали.

И пока кто-то греет жопу на Бали,

Я пытаюсь разобраться почему душа болит.

Годы проносятся будто болид на трассах Монако.

Мы доверяем свое будущее денежным знакам.

Всем нам знакомо чувство страха перед завтрашним днем.

Когда уверен в чем угодно, но уже точно не в нем.

И я не сдамся живьем ни при каких раскладах.

Жизнь — иллюзион секрет которого не разгадан.

Но если мир сгорит дотла, то утром следующего дня.

Я словно феникс — восстану из пепла и огня.

Припев:

И пусть полыхает земля,

Меня это не коснется.

Тут каждый сам за себя,

И у меня свое место под солнцем.

И пусть полыхает земля,

Меня это не коснется.

Тут каждый сам за себя,

И у меня свое место под солнцем.

Я прокидаюся, коли сонце сідати,

Вчора околиця Москви - завтра розкішний сьют у Ріці.

Цілі ясні, пріоритети розставлені,

Поки медіа навмисне дурить нас таємницями.

Охолола кава — чорна, наче нафта, мій сніданок,

І я в будь-який найменший шанс вгризаюся з азартом.

Це прямий ефір на тлі фаїрів,

Нехай бидло вірить новинам у нас своє інфобюро!

Вулиця навчила битися за шматок пирога,

Лише сильним життя дає успіх у довгостроковий прокат.

І поки ти гундиш про тому, як світ до тебе не справедливий —

Лікарі чергового мямлю виймають із петлі.

Повільно тліє спліф і тане лід у склянці з віскарем,

Я сам вирішую, що мені випаде: Решка чи Орел?

Ну, якщо світ згорить вщент, то вранці наступного дня,

Я немов фенікс повстану з попелу і вогню!

Приспів:

І нехай палає земля,

Мене це не торкнеться.

Тут кожен сам за себе,

І у мене своє місце під сонцем.

І нехай палає земля,

Мене це не торкнеться.

Тут кожен сам за себе,

І у мене своє місце під сонцем.

Світ однаково безбарвний на будь-якому екрані,

Оригінал плівки знайти, але його вкрали.

Комусь крали і бухло, кому листи і баланда,

Але на жаль і тим, і тим сьогодні істина до лампи.

Мені подавно подачки з небес не падали,

І я завжди зможу видобуток відрізнити від падали.

І поки хтось гріє дупу на Балі,

Я намагаюся розібратися чому душа болить.

Роки проносяться ніби болід на трасах Монако.

Ми довіряємо своє майбутнє грошовим знакам.

Усім нам знайоме почуття страху перед завтрашнім днем.

Коли впевнений у чому завгодно, але вже точно не в ньому.

І я не здамся живцем ні при яких розкладах.

Життя - ілюзіон секрет якого не розгаданий.

Але якщо світ згорить вщент, то вранці наступного дня.

Я ніби фенікс — повстану з попелу та вогню.

Приспів:

І нехай палає земля,

Мене це не торкнеться.

Тут кожен сам за себе,

І у мене своє місце під сонцем.

І нехай палає земля,

Мене це не торкнеться.

Тут кожен сам за себе,

І у мене своє місце під сонцем.