Росстань - ST1M, Эдуард Германский

Мой внутренний мир искалечен весь, и искажён до предела

Да и тот, что снаружи, давно состоит из грошовых подделок

Бесы с ангелами заодно, но их непонятны мотивы мне

Кто-то там наверху не всегда мои будни удачно монтирует

Отвергаю любой вариант, в котором покорен я

Пока глаза горят, то, что я назад сдам – фантасмагория

Гордо поднята голова, если бью – только наповал

Сколько б планы судьба не ломала, я систематически их строю заново

Удача молчит, но я шагаю наощупь

В трусости обвинять стадо бессмысленно, ведь быть шакалами проще

Так что бог им судья всем, у меня своя дорога тут

И пускай небеса не по самой простой из них к цели порой ведут

Впереди главный бой: победить себя самого

Страха нет, и я не куплюсь на этот неубедительный заговор

Если драться, то до конца, если жить, то по совести

Не пытайтесь ваши кресты скинуть на меня, до Голгофы мне свой нести

В мире полном пороков

У меня своя дорога

И я буду верен ей до последнего

Все мы ходим под богом

И всем нам нужна подмога тут

Но не все заслужили спасение

В мире полном пороков

У меня своя дорога

И я буду верен ей до последнего

Все мы ходим под богом

И всем нам нужна подмога тут

Но не все заслужили спасение

Я скован цепями сомнений, что мне дух времени выковал

Сытый покой не рождает великое, но тем не менее — выговор!

И пока, засучив рукава, палачи одобрительных ждут команд

Зрители аплодируют, делая ставки в преддверии события жуткого

Спасательный трос оказался петлёй, и замкнулся на шее восьмёркой, но

От великодушия судьбы, и её подношений восторга ноль

Куда бы ни вёл нас путь, мы с него не свернём, по меньшей мере

И тысячи факелов озарят солнцем долину вечной тени

Yeah!

К чёрту чертоги, я не ради роскоши жертвую многим

Столько лет босиком по углям, так что мне тут кандалы вешать тщетно на ноги

Покарать или покорить?

Бога ради, не говори!

Выбор всё равно сводится к одному: подо что лечь, под мрамор или гранит

Мой характер мне служит холодным оружием в этих голодных играх

Мистификация: всюду полно невинных, но их давно не видно

Если бы Данте сегодня был жив, он был добавил десятый круг Ада

Назвав его МКАДом

В мире полном пороков

У меня своя дорога

И я буду верен ей до последнего

Все мы ходим под богом

И всем нам нужна подмога тут

Но не все заслужили спасение

В мире полном пороков

У меня своя дорога

И я буду верен ей до последнего

Все мы ходим под богом

И всем нам нужна подмога тут

Но не все заслужили спасение

Мій внутрішній світ покалічений весь, і спотворений до краю

Та й той, що зовні, давно складається з грошових підробок

Біси з ангелами заразом, але їх незрозумілі мотиви мені

Хтось там нагорі не завжди мої будні вдало монтує

Відкидаю будь-який варіант, в якому я підкорений я

Поки очі горять, те, що я здам назад – фантасмагорія

Гордо піднято голову, якщо б'ю – тільки наповал

Скільки б плани доля не ламала, я систематично їх будую наново

Удача мовчить, але я крокую навпомацки

У боягузтві звинувачувати стадо безглуздо, адже бути шакалами простіше

Отже, бог їм суддя всім, у мене своя дорога тут

І нехай небеса не найпростішою з них до мети часом ведуть

Попереду головний бій: перемогти самого себе

Страху немає, і я не куплюся на цю непереконливу змову

Якщо битися, то до кінця, якщо жити, то за щирістю

Не намагайтеся ваші хрести скинути на мене, до Голгофи мені свій нести

У світі повному вад

У мене своя дорога

І я буду вірний їй до останнього

Усі ми ходимо під богом

І всім нам потрібна підмога тут

Але не всі заслужили порятунку

У світі повному вад

У мене своя дорога

І я буду вірний їй до останнього

Усі ми ходимо під богом

І всім нам потрібна підмога тут

Але не всі заслужили порятунку

Я скований ланцюгами сумнівів, що мені дух часу викував

Ситий спокій не породжує велике, але — догана!

І поки, засукавши рукави, кати схвальних чекають команд

Глядачі аплодують, роблячи ставки напередодні жахливої ​​події

Рятувальний трос виявився петлею і замкнувся на шиї вісімкою, але

Від великодушності долі, та її підношень захоплення нуль

Куди б не вів нас шлях, ми з нього не звернемо, щонайменше

І тисячі смолоскипів осяють сонцем долину вічної тіні

Yeah!

На біса чертоги, я не заради розкоші жертвую багатьом

Стільки років босоніж по вугіллям, так що мені тут кайдани вішати марно на ноги

Покарати чи підкорити?

Заради Бога, не говори!

Вибір все одно зводиться до одного: під що лягти, під мармур чи граніт

Мій характер мені служить холодною зброєю у цих голодних іграх

Містифікація: всюди повно безневинних, але їх давно не видно

Якби Данте сьогодні був живий, він додав би десяте коло Ада

Назвавши його МКАД

У світі повному вад

У мене своя дорога

І я буду вірний їй до останнього

Усі ми ходимо під богом

І всім нам потрібна підмога тут

Але не всі заслужили порятунку

У світі повному вад

У мене своя дорога

І я буду вірний їй до останнього

Усі ми ходимо під богом

І всім нам потрібна підмога тут

Але не всі заслужили порятунку