Час пик - ST1M

Я отражение в окнах этих бетонных коробок

Меня здесь нет и из сети давно выдернут провод

Тюремная роба или офисный костюм

Смысл один: жизнь вырубает нас как Костя Цзю

В нескончаемой пробке сотни тысяч машин

В городе, в котором даже правда строится на лжи

Он может запросто вскружить башку запахом денег,

А потом захлебываться смехом от твоих падений

Неба предел?

Для большинства предел катакомбы

Ты видел если небосклон — это походу сон был

Мы словно ток в высоковольтных линиях судьбы

Чтобы быть частью системы ты должен быть тупым!

Вечный час пик и эти роботы вокруг спешат

Плевать на террабайты данных.

Мне нужна душа!

Один выстрел, один шанс — потрать его с пользой

Если жизнь не согласна с твоим мнением, спорь с ней

Дай мне шанс (Мой бог) выстоять до конца

Я так устал, но Мне бы хоть раз в небо

Выстрелы в облака, пускай сгорю дотла я Я отражение в окнах этих бетонных коробок

Вместо снимков в альбоме теперь фоторобот

Мне этот шанс дарован кем-то свыше неспроста,

Но судьба снова дает ориентировки блокпостам

За их рубежами счастье и я прорвусь

Ты видишь огромный мегаполис.

Я то, что он пуст.

И эти магистрали устланы чьей-то надеждой

То, что одних утешает, для других потешно

На этой шахматной доске давно нету фигур

Финишная лента позади уже, но я бегу

Под гул ликующей толпы, лицемерных зевак

И тех, чьи имена не следует вслух называть

Моя вселенная существует вне этих правил

Часто лидер тот, в кого верили, а не тот, кто правил

Нас грабят, отбирая главное право на завтра,

Но я разорву этот порочный круг, если он замкнут

Дай мне шанс (Мой бог) выстоять до конца

Я так устал, но Мне бы хоть раз в небо

Выстрелы в облака, пускай сгорю дотла я

Я відображення у вікнах цих бетонних коробок

Мене тут немає і з мережі давно висмикнуть провід

Тюремна роба чи офісний костюм

Сенс один: життя вирубує нас як Костя Цзю

У нескінченній пробці сотні тисяч машин

У місті, в якому навіть правда будується на брехні

Він може запросто закрутити голову запахом грошей,

А потім захлинатися сміхом від твоїх падінь

Неба межа?

Для більшості межа катакомби

Ти бачив якщо небосхил — це походу сон був

Ми наче струм у високовольтних лініях долі

Щоб бути частиною системи ти повинен бути тупим!

Вічна година пік і ці роботи навколо поспішають

Плювати на терабати даних.

Мені потрібна душа!

Один постріл, один шанс — витрачати його з користю

Якщо життя не згодне з твоєю думкою, сперечайся з нею

Дай мені шанс (Мій бог) вистояти до кінця

Я так втомився, але Мені би хоч раз у небо

Постріли в хмари, нехай згорю вщент я Я відображення в окнах цих бетонних коробок

Замість знімків у альбомі тепер фоторобот

Мені цей шанс дарований кимось неспроста,

Але доля знову дає орієнтування блокпостам

За їх рубежами щастя і я прорвусь

Ти бачиш величезний мегаполіс.

Я те, що він порожній.

І ці магістралі вистелені чиєюсь надією

Те, що одних втішає, для інших забавно

На цій шахівниці давно немає фігур

Фінішна стрічка позаду вже, але я бігу

Під гул тріумфуючого натовпу, лицемірних позіхань

І тих, чиї імена не слід вголос називати

Мій всесвіт існує поза цими правилами

Часто лідер той, у кого вірили, а не той, хто правив

Нас грабують, відбираючи головне право на завтра,

Але я розірву це порочне коло, якщо воно замкнуто

Дай мені шанс (Мій бог) вистояти до кінця

Я так втомився, але Мені би хоч раз у небо

Постріли в хмари, нехай згорю вщент я