Calle Melancolía - Sole Gimenez

Como quien viaja a lomos de una yegua sombría

Por la ciudad camino, no preguntéis adónde

Busco acaso un encuentro que me ilumine el día

Y no hallo más que puertas que niegan lo que esconden

Ya el campo estará verde, debe ser primavera

Cruza por mi mirada un tren interminable

El barrio donde habito no es ninguna pradera

Desolado paisaje de antenas y de cables

Vivo en el número siete de la calle Melancolía

Quiero mudarme hace años al barrio de la Alegría

Pero siempre que lo intento ha salido ya el tranvía

En la escalera me siento a silbar mi melodía

Como quien viaja a bordo de un barco enloquecido

Que viene de la noche y va a ninguna parte

Así mis pies descienden la cuesta del olvido

Fatigados de tanto andar sin encontrarte

Trepo por tus recuerdos como una enredadera

Que no encuentra ventanas a donde agarrarse, soy

Esa absurda epidemia que sufren las aceras

Si quieres encontrarme, ya sabes dónde estoy

Vivo en el número siete de la calle Melancolía

Quiero mudarme hace años al barrio de la Alegría

Pero siempre que lo intento ha salido ya el tranvía

En la escalera me siento a silbar mi melodía

Vivo en el número siete de la calle Melancolía

En el número siete de la calle Melancolía

Calle Melancolía

Calle Melancolía

Calle Melancolía

Allí me encuentras tú en la…

Calle Melancolía

Як хтось мандрує на спині похмурої кобили

По місту ходжу, не питай куди

Шукаю зустріч, яка освітлює мій день

І я не знаходжу нічого, крім дверей, які заперечують те, що вони приховують

Поле вже зеленіє, має бути весна

Нескінченний потяг перетинає мій погляд

Район, де я живу, не є прерією

Безлюдний ландшафт антен і кабелів

Я живу на вулиці Меланколії, номер сім

Багато років тому я хотів переїхати в район Ла-Алегрія

Але коли я намагаюся, трамвай вже пішов

На сходах я сиджу, щоб насвистувати свою мелодію

Як хтось подорожує на борту божевільного корабля

Це приходить з ночі і нікуди не йде

Тож мої ноги спускаються по схилу забуття

Втомився від такої тривалої ходьби, не знайшовши тебе

Я лазаю крізь твої спогади, як виноградна лоза

Це не знаходить вікон, щоб триматися, я

Та абсурдна епідемія, від якої страждають тротуари

Якщо ти хочеш мене знайти, ти знаєш, де я

Я живу на вулиці Меланколії, номер сім

Багато років тому я хотів переїхати в район Ла-Алегрія

Але коли я намагаюся, трамвай вже пішов

На сходах я сиджу, щоб насвистувати свою мелодію

Я живу на вулиці Меланколії, номер сім

Під номером сьома вулиця Меланколія

Меланхолійна вулиця

Меланхолійна вулиця

Меланхолійна вулиця

Там ти знайдеш мене в…

Меланхолійна вулиця