Death Do Us Part - Soijl

«Pale is the canvas

Dust-filled lies the brush

She sees no point nor has a reason

The old instruments untouched

She used to fondly paint the stars

and frame the firmaments

But when he travelled far away

She lost all will to live»

That morning you won’t forget

Filled with mourning

Equal anger and words of regret

Inside, a foul tempest storming

Tried to endure those endless tears

Those torrents so painful

Colossal cries piercing the silence

Fading to nothing, only solitude

Grieving!

Bereaving!

Yearning!

Forever!

Broken!

Despondent!

Crestfallen!

Eternally!

My beloved husband lies in the ground

A cold shell, an empty vessel carrying dust

My betrothed for all eternity is no more

Elation is forlorn, my will to live is lost

Night of peace, morning of despair

No comfort, no words of solace

Given or spoken, no one was there

«Till death do us part» was the promise

In an instant you are left alone

Forever in solitude

Memories speaks in your home

Whispers of solitude

There is no relief amongst your weeping

Only loss of endurance and pain

There is no relief amongst your weeping

Only loss of endurance and ache

Grieving!

Bereaving!

Yearning!

Forever!

Broken!

Despondent!

Crestfallen!

Eternally!

My beloved husband lies in the ground

A cold shell, an empty vessel carrying dust

My betrothed for all eternity is no more

Elation is forlorn, my will to live is lost

«Бліде — це полотно

Засипаний пилом лежить пензлик

Вона не бачить сенсу і не має причин

Старі інструменти недоторкані

Раніше вона залюбки малювала зірки

і обрамляють тверді

Але коли він поїхав далеко

Вона втратила всяку волю до жити»

Той ранок ти не забудеш

Наповнений жалобою

Рівний гнів і слова жалю

Всередині вибухає гроза

Намагався терпіти ці нескінченні сльози

Ці торренти такі болючі

Колосальні крики, що пронизують тишу

Зникає в ніщо, лише самотність

Сумує!

Втрата!

Туга!

Назавжди!

Зламаний!

Пригнічений!

Приголомшений!

Назавжди!

Мій коханий чоловік лежить у землі

Холодна оболонка, порожня посудина з пилом

Моїй нареченої на всю вічність більше немає

Занепокоєння, моя воля до життя втрачена

Ніч миру, ранок відчаю

Ні втіхи, ні слова розради

Дано чи вимовлено, нікого не було

«Поки смерть не розлучить нас» — була обіцянка

Миттєво залишаєшся сам

Назавжди в самоті

Спогади говорять у вашому домі

Шепіт самотності

Немає полегшення серед вашого плачу

Лише втрата витривалості та болю

Немає полегшення серед вашого плачу

Лише втрата витривалості та болю

Сумує!

Втрата!

Туга!

Назавжди!

Зламаний!

Пригнічений!

Приголомшений!

Назавжди!

Мій коханий чоловік лежить у землі

Холодна оболонка, порожня посудина з пилом

Моїй нареченої на всю вічність більше немає

Занепокоєння, моя воля до життя втрачена