Mozart - София Ротару

Свет набегающих фар.

В мыслях закрытая фа…

В сердце открытая до…

Это похоже на дождь.

Небо кричит свысока.

Только хватило бы сил.

Моцарта кто-то убил…

Может быть да…

Может быть…

Может быть да…

Может быть…

Свет набегающих фар.

Каждая ночь как удар

В настежь открытую дверь.

Что с нами будет теперь?

Небо кричит свысока,

Путая тысячи слов.

Может быть это любовь…

Может быть да…

Может быть…

Может быть да…

Может быть…

Линия жизни длинна

Как от земли до Луны,

Как от меня до тебя,

Как от весны до весны.

Боженька все нам прощал.

Лишь одного не простил…

Моцарта кто-то убил…

Никто и не знал, никто и не понял.

Что все колесо зависит от спицы.

И наш экипаж летит в преисподнюю.

Я слишком давно хотела стать птицей.

Я буду смотреть в глаза своим детям —

Они так чисты, но я их моложе.

Талант на земле свободен как ветер,

Но ветер затих, а кто нам поможет?

Может быть да…

Может быть…

Может быть да…

Может быть…

Світло фар, що набігають.

У думках закрита фа…

Серце відкрите до…

Це схоже на дощ.

Небо кричить зверхньо.

Тільки вистачило би сил.

Моцарта хтось убив…

Можливо так…

Може бути…

Можливо так…

Може бути…

Світло фар, що набігають.

Кожної ночі як удар

Навстіж відчинені двері.

Що з нами буде тепер?

Небо кричить зверхньо,

Плутаючи тисячі слів.

Можливо це кохання…

Можливо так…

Може бути…

Можливо так…

Може бути…

Лінія життя довжина

Як від землі до Місяця,

Як від мені до тебе,

Як від весни до весни.

Боженька все нам прощав.

Лише одного не пробачив…

Моцарта хтось убив…

Ніхто й не знав, ніхто й не зрозумів.

Що все колесо залежить від спиці.

І наш екіпаж летить у пекло.

Я дуже давно хотіла стати птахом.

Я буду дивитися в очі своїм дітям—

Вони такі чисті, але їх молодші.

Талант на землі вільний як вітер,

Але вітер затих, а хто нам допоможе?

Можливо так…

Може бути…

Можливо так…

Може бути…