The Projectionist - Sleeping At Last

When I was young I fell in love with story,

With the eleventh hour, with the blaze of glory.

The theater lights dim and all goes quiet.

In the darkest of rooms, light shines the brightest.

When hands are tied and clocks are ticking,

An audience convinced: we’re leaning in,

Holding our breath again.

Just when we thought the game was over

The music lifts and our dying solider lives!

And we breathe a sigh of relief.

We’re leaving, we’re leaving our shadows behind us now.

We’re leaving, we’re leaving it all behind for now.

But even dust was made to settle

And if we’re made of dust, then what makes us any different?

I guess we give what we’ve been given:

A family tree so very good at giving up

When we’ve had enough.

Though truth is heavier than fiction,

Gravity lifts as the projectionist rolls tape.

And it makes us brave again

And it makes us brave again

And it makes us brave.

So we’re leaving, we’re leaving our shadows behind us now.

We’re leaving, we’re leaving it all behind for now.

And it makes us brave again

And it makes us brave.

We’re leaving, we’re leaving ‘em all behind for now.

Коли я був молодим, я закохався в історію,

З одинадцятою годиною, з полум’ям слави.

Світло в театрі тьмяніє і все затихає.

У найтемніших кімнатах світло світить найяскравіше.

Коли руки зв'язані і годинники цокають,

Аудиторія переконана: ми нахиляємося,

Знову затримуючи подих.

Саме тоді, коли ми подумали, що гра закінчилася

Музика піднімається, і наш вмираючий солдат живе!

І ми зітхаємо з полегшенням.

Ми йдемо, ми залишаємо наші тіні позаду зараз.

Ми йдемо, поки що залишаємо все позаду.

Але навіть пил осядав

І якщо ми створені з пилу, то чим ми відрізняємося?

Гадаю, ми даємо те, що нам дали:

Родове дерево, яке дуже добре вміє здаватися

Коли нам достатньо.

Хоча правда важча за вигадку,

Гравітація підвищується, коли кінофільм котить стрічку.

І це знову робить нас сміливими

І це знову робить нас сміливими

І це робить нас сміливими.

Тож ми йдемо, ми залишаємо наші тіні позаду зараз.

Ми йдемо, поки що залишаємо все позаду.

І це знову робить нас сміливими

І це робить нас сміливими.

Ми йдемо, ми покидаємо їх усіх позаду.