Pluto - Sleeping At Last

I woke up from the same dream:

Falling backwards, falling backwards

'Til it turned me inside out.

Now I live a waking life

Of looking backwards, looking backwards;

A model citizen of doubt.

Until one day I had enough

Of this exercise of trust.

I leaned in and let it hurt,

And let my body feel the dirt.

When I break pattern, I break ground.

I rebuild when I break down.

I wake up more awake than I’ve ever been before.

Still I’m pinned under the weight

Of what I believed would keep me safe.

So show me where my armor ends,

Show me where my skin begins.

Like a final puzzle piece

It all makes perfect sense to me…

The heaviness that I hold in my heart belongs to gravity.

The heaviness that I hold in my heart’s been crushing me.

I’ve been worried all my life,

A nervous wreck most of the time.

I’ve always been afraid of heights,

Of falling backwards, falling backwards.

I’ve been worried all my life.

'Til one day I had enough

Of this exercise of trust.

I leaned in and let it hurt,

Let my body feel the dirt.

When I break pattern, I break ground.

I rebuild when I break down.

I wake up more awake than I’ve ever been before.

Still I’m pinned under the weight

Of what I believed would keep me safe.

So show me where my armor ends,

Show me where my skin begins.

Like a final puzzle piece,

It all makes perfect sense to me…

The heaviness that I hold in my heart belongs to gravity.

The heaviness in my heart belongs to gravity.

Я прокинувся від того самого сну:

Падіння назад, падіння назад

Поки це не вивернуло мене навиворіт.

Тепер я живу неспання

Озиратися назад, дивитися назад;

Зразковий громадянин сумніву.

Поки одного дня мені не вистачило

Про цю довіру.

Я нахилився і дозволив заболіти,

І нехай моє тіло відчує бруд.

Коли я порушую шаблон, я ламаю землю.

Я перебудовую, коли ламаю.

Я прокидаюся прокинувшись більше, ніж будь-коли раніше.

Все одно я затиснутий під вагою

Те, у що я вірив, убезпечить мене.

Тож покажи мені, де закінчується моя броня,

Покажи мені, де починається моя шкіра.

Як останній шматок головоломки

Для мене це все цілком зрозуміло…

Тяжкість, яку я тримаю в серці, належить гравітації.

Тяжкість, яку я тримаю в серці, нищила мене.

Я все життя хвилювався,

Більшість часу нервовий зрив.

Я завжди боявся висоти,

Про падіння назад, падіння назад.

Я хвилювався все життя.

«Поки одного дня мені вистачило

Про цю довіру.

Я нахилився і дозволив заболіти,

Нехай моє тіло відчує бруд.

Коли я порушую шаблон, я ламаю землю.

Я перебудовую, коли ламаю.

Я прокидаюся прокинувшись більше, ніж будь-коли раніше.

Все одно я затиснутий під вагою

Те, у що я вірив, убезпечить мене.

Тож покажи мені, де закінчується моя броня,

Покажи мені, де починається моя шкіра.

Як останній шматочок головоломки,

Для мене це все цілком зрозуміло…

Тяжкість, яку я тримаю в серці, належить гравітації.

Тяжкість у моєму серці належить гравітації.