Page 28 - Sleeping At Last

Have you read the script?

Could you picture it?

… is it worth the risk?

Everything i love

Is on the line,

On these neon signs.

But i need to know- when you looked away,

Was it something that i said?

was it something that i said?

Well okay, okay, i need you more than i did before.

Now that the concrete is nearly set.

Here in the second act i’m living in repair.

Strange how the heart adapts when its pieces disappear.

And there, on page 28, i’m so tired of drying glue,

I begin my grand attempt at building something new.

Though i tend to write

The epiphany more immediately,

I guess i’m trusting that there’s such a thing

As elegance in dissonance.

God, i’m skeptical of pulling scenes.

Was it something that i said?

was it something that i did?

Please don’t get me wrong- i still need your help

As history repeats itself

Here in the aftermath, i’m pulling at the seams.

Strange how the heart adapts in the absence of routine.

And there, on page 29, i find «new» and make it mine.

But i can’t help casting shadows on all i leave behind.

Maybe i could afford to change a bit…

Even let go of the reigns?

Every torn out page was worth the risk

Now that the stakes have been raised.

So here in the final draft, i’ve given all i have.

Strange how the heart expands in the absence of a plan.

There’s nothing left on the page, but i’m okay with that,

For i found my resolution

Was designed for stronger hands.

Ви читали сценарій?

Ви могли б це уявити?

… чи варто ризикувати?

Все, що я люблю

є на лінії,

На цих неонових вивісках.

Але мені потрібно знати, коли ти відвів погляд,

Я щось казав?

це щось я сказав?

Ну добре, добре, ти мені потрібен більше, ніж раніше.

Тепер, коли бетон майже схопився.

Ось у другому акті я живу в ремонті.

Дивно, як серце пристосовується, коли його шматочки зникають.

А там, на сторінці 28, я так втомився сушити клей,

Я розпочинаю мою грандіозну спробу побудувати щось нове.

Хоча я схильний писати

Богоявлення швидше,

Мабуть, я вірю, що таке є

Як елегантність в дисонансі.

Господи, я скептично ставлюся до складання сцен.

Я щось казав?

це щось я робив?

Будь ласка, не зрозумійте мене неправильно – мені все ще потрібна ваша допомога

Оскільки історія повторюється

Тут після цього я тягну по швах.

Дивно, як серце адаптується за відсутності рутини.

І там, на сторінці 29, я знаходжу «нове» і роблю його своїм.

Але я не можу не кидати тіні на все, що залишаю.

Можливо, я міг би дозволити собі трішки змінитися…

Навіть відпустити панування?

Кожна вирвана сторінка коштувала ризику

Тепер, коли ставки підняли.

Тож в останньому проекті я дав усе, що в мене.

Дивно, як серце розширюється за відсутності плану.

На сторінці нічого не залишилося, але я влаштовую це,

Бо я знайшов своє рішення

Призначений для сильних рук.