North - Sleeping At Last

We will call this place our home,

The dirt in which our roots may grow.

Though the storms will push and pull,

We will call this place our home.

We’ll tell our stories on these walls.

Every year, measure how tall.

And just like a work of art,

We’ll tell our stories on these walls.

Let the years we’re here be kind, be kind.

Let our hearts, like doors, open wide, open wide.

Settle our bones like wood over time, over time.

Give us bread, give us salt, give us wine.

A little broken, a little new.

We are the impact and the glue.

Capable of more than we know,

We call this fixer upper home.

With each year, our color fades.

Slowly, our paint chips away.

But we will find the strength

And the nerve it takes

To repaint and repaint and repaint every day.

Let the years we’re here be kind, be kind.

Let our hearts, like doors, open wide, open wide.

Settle our bones like wood over time, over time.

Give us bread, give us salt, give us wine.

Let the years we’re here be kind, be kind.

Let our hearts, like doors, open wide, open wide.

Settle our bones like wood over time, over time.

Give us bread, give us salt, give us wine.

Give us bread, give us salt, give us wine.

Smaller than dust on this map

Lies the greatest thing we have:

The dirt in which our roots may grow

And the right to call it home.

Ми назвемо це місце своїм домом,

Бруд, у якому може рости наше коріння.

Хоч бурі будуть штовхати й тягнути,

Ми назвемо це місце своїм домом.

Ми розповідатимемо наші історії на цих стінах.

Щороку міряйте, який зріст.

І як твір мистецтва,

Ми розповідатимемо наші історії на цих стінах.

Нехай роки, які ми тут, будуть добрими, добрими.

Нехай наші серця, як двері, відчиняться навстіж, відчиняються навстіж.

Осідають наші кістки, як деревина, з часом, з часом.

Дай нам хліба, дай нам солі, дай нам вина.

Трохи зламаний, трохи новий.

Ми — вплив і клей.

Здатний на більше, ніж ми знаємо,

Ми називаємо цей закріплювач верхнім будинком.

З кожним роком наш колір тьмяніє.

Повільно наша фарба обламується.

Але ми знайдемо в собі сили

І на це потрібні нерви

Перефарбовувати й перефарбовувати й перефарбовувати щодня.

Нехай роки, які ми тут, будуть добрими, добрими.

Нехай наші серця, як двері, відчиняться навстіж, відчиняються навстіж.

Осідають наші кістки, як деревина, з часом, з часом.

Дай нам хліба, дай нам солі, дай нам вина.

Нехай роки, які ми тут, будуть добрими, добрими.

Нехай наші серця, як двері, відчиняться навстіж, відчиняються навстіж.

Осідають наші кістки, як деревина, з часом, з часом.

Дай нам хліба, дай нам солі, дай нам вина.

Дай нам хліба, дай нам солі, дай нам вина.

На цій карті менше, ніж пил

Це найкраще, що ми маємо:

Бруд, у якому може рости наше коріння

І право називати це домом.