Вечное возвращение - Слава КПСС

Возможность убить себя освобождает, это замечал ещё старик Ницше,

Но я отказываюсь умирать, как Борис Бритва

Каждый день — битва с отчаянием, это расплата за убитого Бога,

Но я тот, кто больше храма и на волнах нового дня

Моя ветхая пирога перевернется вряд ли

И не увидит перевал Дятлов

Ведь там, где есть я — нет смерти, а там где она — нет меня

Из отчаяния родится танцующая звезда

Чтобы вырасти высоким и гордым дерево нуждается в бурях, так и я обретаю себя,

когда смертный приговор подписан

Дикая кошка в шкуре домашней киски и виски сжимают тиски, Скрипят зубы,

кирпичами стыда и вины тянет на дно лагуны,

Но ради кого я годами тащу этот груз?

Становится вообще похуй: цитировать классиков или писать самому

Мысли опять коротнут, перед взором сцены дичайшей ебли Твои нежные бедра и

призывно раздвинутые ноги,

Но я знаю: это всё трюк сознания, лишь бы не думать о смерти

Уютный побег в тенета, где надо мной не властно время, наебать себя

И мои хрупкие замки на берегу смоет разлившийся Амур,

А я тот Авгур, что предсказал это ещё вчера,

Но строил башенки из песка и горько плакал, когда по утру набежала волна

Злая ирония: победа в этом бою достаётся самым непонятым

Так что поэт помни, что мир в душе для плебеев

Храни своё отчаяние как величайшую драгоценность,

А я буду ебать атласных женщин, зашибать невъебенные деньги, ведь я масон не

последний

«Nirvana — Rape Me» — мелодия моей души, я бы хотел вылизывать ей пальчики ног

и засыпать в клубах анаши, но вместо этого трезвый и злой над замоскворечием

Темные крылья — это боль поднимается вверх и ребята поминают Бориса

Кто-то скажет: «Слава, твоя философия никуда не годится, если она не помогает

смириться»

Но я печальный рыцарь Мцыри, вышел из-под защиты стен храма, чтобы встретить

последний вздох свободным и назад не вернусь обратно

И назад не вернусь обратно…

Вечное возвращение, делай выбор так, словно будешь проживать этот миг

бесконечность (Вечность!)

Вся боль и все радости повторятся вновь и во мне больше нет страха (Нет страха!)

Тьма до и тьма после застилает глаза, но я дрессирую смерть, словно ручного

хорька

И во мне больше нет страха (Нет страха, нет страха!)

Вечное возвращение, делай выбор так, словно будешь проживать этот миг

бесконечность

Вся боль и все радости повторятся вновь и во мне больше нет страха (Нет страха)

Тьма до и тьма после застилает глаза, но я дрессирую смерть, словно ручного

хорька

И во мне больше нет страха, нет страха (Нет страха, нет страха!)

Вечное возвращение

Вечное возвращение

Вечное возвращение

Вечное возвращение

Возвращайся

— Поскольку как мы знаем обстоятельства его собственного бытия были весьма

непростыми, он был

— Трагичный в некотором роде!

— Трагичный, да.

И поэтому собственно его учение о вечном возвращении явилось

своеобразным ответом вот на этого рода переживания, в том числе и личного плана

Можливість убити себе звільняє, це зауважував ще старий Ніцше,

Але я відмовляюся вмирати, як Борис Бритва

Кожен день — битва з відчаєм, це розплата за вбитого Бога,

Але я той, хто більший за храм і на хвилях нового дня

Моя стара пирога перевернеться навряд чи

І не побачить перевал Дятлов

Адже там, де є я — немає смерті, а там де вона — немає мене

З відчаю народиться зірка, що танцює

Щоб вирости високим і гордим дерево потребує бурі, так і я знаходжу себе,

коли смертний вирок підписано

Дика кішка в шкурі домашньої кицьки і скроні стискають лещата, Скриплять зуби,

цеглою сорому і провини тягне на дно лагуни,

Але заради кого я роками тягну цей вантаж?

Стає взагалі похуй: цитувати класиків чи писати самому

Думки знову коротнуть, перед поглядом сцени дикої еблі Твої ніжні стегна і

призовно розсунуті ноги,

Але я знаю: це все трюк свідомості, тільки б не думати про смерть

Затишна втеча в мережі, де наді мною невладний час, наїбати себе

І мої тендітні замки на березі змиє Амур, що розлився,

А я тот Авгур, що передбачив це ще вчора,

Але будував вежі з піску і гірко плакав, коли ранком набігла хвиля

Зла іронія: перемога в цьому бою дістається найнезрозумілішим

Тож поет пам'ятай, що світ в душі для плебеїв

Бережи свій відчай як найбільшу коштовність,

А я буду ебати атласних жінок, забити нев'їбні гроші, адже я масон не

останній

«Nirvana — Rape Me» — мелодія моєї душі, я би хотів вилизувати їй пальчики ніг

і засипати в клубах анаші, але замість цього тверезий і злий над замоскворіччям

Темні крила — це біль піднімається вгору і хлопці поминають Бориса

Хтось скаже: «Слава, твоя філософія нікуди не стане, якщо вона не допомагає

змиритися»

Але я сумний лицар Мцирі, вийшов з-під захисту стін храму, щоб зустріти

останній зітхання вільним і назад не повернуся назад

І назад не повернуся назад…

Вічне повернення, роби вибір так, ніби проживатимеш цю мить

нескінченність (Вічність!)

Весь біль і всі радості повторяться знову і мені більше немає страху (Немає страху!)

Темрява до і тьма після застилає очі, але я дресирую смерть, немов ручного

тхора

І мені більше немає страху (Немає страху, немає страху!)

Вічне повернення, роби вибір так, ніби проживатимеш цю мить

нескінченність

Весь біль і всі радості повторяться знову і мені більше немає страху (Немає страху)

Темрява до і тьма після застилає очі, але я дресирую смерть, немов ручного

тхора

І мені більше немає страху, немає страху (Немає страху, немає страху!)

Вічне повернення

Вічне повернення

Вічне повернення

Вічне повернення

Повертайся

— Оскільки ми знаємо обставини його власного буття були дуже

непростими, він був

— Трагічний у деякому роді!

— Трагічний, так.

І тому власне його вчення про вічне повернення з'явилося

своєрідною відповіддю ось на цього роду переживання, в тому числі й особистого плану