Могилам II - Слава КПСС

Он думал, знает он про всех всё,

Но на нерест, как осётр — Скуратов Малюта

Он душит сам себя своей болью

И подает себя на блюде, но мясо с кровью

Потерянный в своём мирке наивном

Вырос истеричкой, ребёнком, забытым в лифте

На грязных улицах совкового города

Выблевав совесть, впитал гордость

И думал, это Большая Медведица,

Но в это слабо верится, и ветряная мельница

Ломает ему позвонки каждый божий раз

В бессильной злобе кулаки, да, он знает: он слаб,

Но этот век — не время для любви, и он делает больно им Потом делает вид,

что всё это им по заслугам

Судьба — сука.

Либо терпи, либо вскройся, да, грубо,

Но его тоже никто не жалел

И каменное сердце — своего рода бронежилет

И он смеялся, говоря всем (всем): «Это иллюзия, друзей нет»

Вечер коротая в компании хуй пойми кого

Завтра он скажет: «Они все — дерьмо»

Да, может, так, брат, только ты же сам рад

Занырнуть с головой в этот змеиный клубок

Ну так не прячь свою улыбку злую

Я не газую, просто сбрось с себя эту шкуру

Ты убедительно так поступил (минотавр мёртв)

Ты в лабиринте и ты в нём один

Я вижу слёзы на твоих глазах, брат,

Но это злые слёзы и ты так жалел себя

Что не заметил как просрал весь ёбаный мир

Даже святое извратив

Подожги нам сплиф и попиздим о том, как на твоих похоронах (на твоих)

Я возьму тост при матери и пацанах (я скажу!)

«Он никогда никого не любил

И я не знаю почему я вообще с ним дружил»

Другие скажут, ты особенным был,

Но ты же знаешь, люди пиздят

В этой земле лежит обычный злой мальчик

Не разобравшийся нихуя

Він думав, знає він про всіх все,

Але на нерест, як осетр — Скуратов Малюта

Він душить сам себе своїм болем

І подає себе на блюді, але м'ясо з кров'ю

Втрачений у своєму мирку наївному

Виріс істеричкою, дитиною, забутою в ліфті

На брудних вулицях совкового міста

Виблювавши совість, ввібрав гордість

І думав, це Велика Ведмедиця,

Але в це слабко віриться, і вітряний млин

Ламає йому хребці кожен божий раз

У безсилій злості кулаки, так, він знає: він слабкий,

Але цей століття — не час для кохання, і він робить боляче ним потім робить вигляд,

що все це їм за заслуг

Доля - сука.

Або терпи, або розкрийся, так, грубо,

Але його теж ніхто не жалкував

І кам'яне серце — свого роду бронежилет

І він сміявся, кажучи всім (всім): «Це ілюзія, друзів немає»

Вечір коротаючи в компанії хуй зрозумій кого

Завтра він скаже: «Вони всі— лайно»

Так, може, так, брате, тільки ти сам радий

Зануритися з головою в цей зміїний клубок

Ну так не ховай свою усмішку злу

Я не газую, просто скинь із себе цю шкуру

Ти переконливо так вчинив (мінотавр мертвий)

Ти в лабіринті і ти в ньому один

Я бачу сльози на твоїх очах, брате,

Але це злі сльози і ти так шкодував себе

Що не помітив як просрал весь ебаний світ

Навіть святе перекрутив

Підпали нам спліф і попиздимо про те, як на твоєму похороні (на твоєму)

Я візьму тост при матері та пацанах (я скажу!)

«Він ніколи нікого не любив

І я не знаю чому я взагалі з ним дружив»

Інші скажуть, ти особливим був,

Але ти ж знаєш, люди пиздять

В цій землі лежить звичайний злий хлопчик

Не розібраний ніхуя