At Sixes and Sevens - Sirenia

In times of strife

You seem to lose it all, and more somehow

No waning life can retrieve it

Can’t make the world a better place to thrive

Nor can I keep on persisting

You’re on the wane in funereal winds

With a thousand winters within

Your life unveil its weary eyes

Sun sets in somber skies

Your waning desires brought to fire

Where your withering life has been mourned

For a thousand years, where the pain blend with ire

And the night enflames us both

«Walk down the narrow path

Years of decay

Feel life’s soul-inflicting hurt once again»

You’re dying now

You make it feel somewhat divine

Your lenient eyes are somewhat healing

You make it feel the less a strife now

A precious life cease persisting

You’re on the wane and eden’s hewn

Falter still under a funereal moon

Your tears they sweep upon life’s shore

Until the day you weep no more

Sunset’s on the wane

In life we suffer the same

When sundown comes around

Stalking strangers on hollowed ground

Endarkened souls entwined

Together at the end of life

Embrace the new divine

Or suffer another lifetime

I can feel the flames

The fire lick me in vain

My life can’t be regained

Not now, nor then, nor ever again

We cross our feeble hearts

The day our souls depart

Life move in strangest ways

We died somewhat, somehow in every day

У часи сварки

Ви, здається, якось втрачаєте все, і навіть більше

Жодне занепад життя не зможе його повернути

Неможливо зробити світ кращим місцем для процвітання

Я також не можу надалі наполягати

Ти слабшаєш від похоронного вітру

З тисячею зим всередині

Твоє життя відкриває свої втомлені очі

Сонце заходить у похмурому небі

Ваші слабшаючі бажання розпалилися

Де оплакували твоє в’яне життя

Тисячу років, де біль зливається з гнівом

І ніч запалює нас обох

«Іди вузькою стежкою

Роки занепаду

Знову відчуй душевну біль життя»

Ти зараз помираєш

Ви створюєте відчуття божественного

Твої м’які очі дещо лікують

Ви змушуєте це відчути менше ворожіння

Дорогоцінне життя перестає існувати

Ви на занепаді, а рай витесаний

Захитайте ще під помощним місяцем

Твої сльози вони несуть на берег життя

До того дня, коли ти більше не будеш плакати

Захід сонця на заході

У житті ми страждаємо так само

Коли настане захід сонця

Переслідування незнайомців на поглибленій землі

Потьмарені душі переплелися

Разом наприкінці життя

Прийміть нове божественне

Або страждати інше життя

Я відчуваю полум’я

Вогонь лізе мене даремно

Моє життя не можна повернути

Ні зараз, ні тоді, ні коли-небудь знову

Ми перетинаємо наші слабкі серця

День, коли наші душі відходять

Життя рухається дивним чином

Ми дещо вмирали, так чи інакше, щодня