Emergence - Shylmagoghnar

Entrapped between matter and chaos

Where the future and past are as one

In my dreams I have seen a reflection

Of the unworld that is to become

I sought knowledge inside this arcanum

And perhaps I have travelled too far

For a vision so bitter and horrid

Now forever my soul enscars

Relieved from the Shell of Unessence

I awoke in a barren scape

Engulfed by the desperate struggle

Of a world becoming a grave

I wandered up a dreaded hill

What I saw there my heart afroze

A weeping tree as black as ash

Where humongous stormclouds rose

I stared at the sorrowful creature

Feeling what it had seen and known

Now at the end of all creation

Tears of blood from its branches flow

A figure in gloom then appeared to me

Underneath him the ones that I loved

And with inhumane voice he declared to me

That my life was paid through their blood

Then I faced the gaping infinity

As a choir of agonal cries

Overwhelmed me with purest cacophony

And my soul locked in flesh again was

Now I stride towards ashen horizons

As I breathe the undoing of life

Unfolding my destination

In a world where no hope lies

У пастці між матерією та хаосом

Де майбутнє і минуле як одне ціле

У моїх снах я бачив відображення

Про несвіт, який має статися

Я шукав знання всередині цього аркану

І, можливо, я поїхав занадто далеко

За бачення, таке гірке й жахливе

Тепер назавжди в моїй душі шрами

Звільнений від оболонки неіснування

Я прокинувся в безплідному пейзажі

Охоплений відчайдушною боротьбою

Про те, що світ стає могилою

Я піднявся на страшний пагорб

Те, що я там побачив, моє серце замерзло

Плаче дерево, чорне, як попіл

Де здійнялися величезні грозові хмари

Я дивився на сумну істоту

Відчути те, що бачив і знав

Тепер у кінці усього створення

З його гілок течуть кров’яні сльози

Тоді мені з’явилася похмура постать

Під ним ті, які я любив

І нелюдським голосом він оголосив мені

Що моє життя було оплачено їхньою кров’ю

Потім я зіткнувся з зяючою нескінченністю

Як хор агональних криків

Переповнив мене найчистішою какофонією

І моя душа знову була замкнена в плоті

Тепер я крокую до попелястих горизонтів

Як я дихаю, що руйнує життя

Розкриваю мій пункт призначення

У світі, де немає надій