Tranche de vie - Shurik'n

2H et quart, Montréal, vendredi

Dernière virée, ultime achat avant de repartir

Cinq jours ici, on n’a rien vu, ça passe toujours trop vite

On pense déjà au prochain, la tête pleine de souvenirs

Qui aurait pu prédire que cette couture briserait nos chaines

C’est ce que je me dis alors que l’avion à nouveau nous emmène

Et que la vie nous mène où bon lui semble comme d’hab

Une fois là-bas tu sais que ce sera le feu comme d’hab

Laisse-moi poser pour tous ces gens qu’on a croisés

On a reçu tellement d’amour, on pensait pas le mériter

Nous ce qu’on voulait c’est un son lourd et balancer nos vérités

Et peut être faire méditer, bien sur, en toute humilité, tu sais

Cet attrait pour nos rimes on pensait pas le provoquer

Masi quand dix mille voix s'élèvent, là tu sens tes poils s’hérisser

Quand je pense qu’hier encore devant le Vieux Port on sévissait

Y a plus à se plaindre maintenant mais putain qu’est ce qu’on a résisté

L’avion se pose, je redescends, fin de la trêve

Y a encore de la route à faire, faut pas qu’on se traîne

Refaire encore ce qu’on a toujours aimé faire

Marquer les cœurs oui, mais à l’encre pas au fer

Juste une tranche de vie, une goutte d’encre

Que j’ai jeté entre deux villes, comme ça, à l’arrache, sans y réfléchir

Comme ça venait sans savoir ce que ça allait devenir

J’arrivais pas a m’en dormir

J’ai pris une feuille blanche, la goutte d’encre elle s’est mise à remplir les

lignes

Comme ça sans savoir ce que je voulais écrire

Comme si elle savait tout ce que j’voulais dire

Alors je l’ai laissée finir

11 h du mat, aéroport de Roissy, tout le monde est dans l’coma avec 3 tonnes de

valises

Plantés sur le trottoir, le taxi se fait languir

Et nous on se fait repérer, flash photos, grands sourires

Tout ça ça fait plaisir même si on s’y fait toujours pas

On fait que de la musique et on n’a jamais vu plus loin que ça

Aucun piédestal, un mic et une salle

Une scène et une foule, qu’on passe, c’est ça le Graal

L’adulation on s’en balance on cherche l’approbation

Celle de nos pères et du public et c’est pour ça qu’on

Trace notre route sans se soucier du qu’en dira-t-on

À contre sens souvent, jamais à contre façon

Trop d’yeux nous ont à l'œil, alors sur on se tient droit

Trop d’oreilles nous écoutent on ne peut pas dire n’importe quoi

Le message est ???

et musicales sont les balles

Y a des choses qui changent pas, le respect ça se gagne

Et sur ce ???

qui nous mène au dessus de Rennes

On discute de la liste et des couleurs qu’on va mettre

On est que des artistes et comme tous on cherche à plaire

Marquer les cœurs oui, mais à l’encre pas au fer

2:30, Монреаль, п’ятниця

Остання поїздка, остання покупка перед від’їздом

П’ять днів тут ми нічого не бачимо, завжди минає надто швидко

Ми вже думаємо про наступний, голова повна спогадів

Хто б міг передбачити, що цей шов розірве наші ланцюги

Це я кажу собі, коли літак знову везе нас

І нехай життя веде нас, куди йому заманеться, як завжди

Коли там, ви знаєте, що буде вогонь, як завжди

Дозвольте мені позувати всім цим людям, яких ми зустрічали

Ми отримали так багато любові, що ми не думали, що заслуговуємо на це

Те, чого ми хотіли, це важкий звук і розмах наших правд

І, можливо, медитуйте, звичайно, у всій смиренні, знаєте

Ця привабливість для наших рим ми й не думали викликати

Масі, коли здіймається десять тисяч голосів, ти відчуваєш, що твої волосся дибки встають

Коли я думаю, що вчора знову перед Старим портом ми лютували

Тепер не треба скаржитися, але, до біса, ми чинили опір

Літак приземляється, я спускаюся, кінець перемир'я

Попереду ще довгий шлях, не будемо тягнутися

Зробіть ще раз те, що ми завжди любили робити

Познач сердечка так, але чорнилом не залізним

Просто шматочок життя, крапля чорнила

Що я кинув між двома містами, отак, поспіхом, не замислюючись про це

Як це сталося, не знаючи, чим воно стане

Я не міг заснути

Я взяв чистий аркуш, крапля чорнила його почала заповнювати

лінії

Так, не знаючи, що я хотів написати

Ніби вона знає все, що я хочу сказати

Тому я дозволив їй закінчити

11:00, аеропорт Руассі, всі в комі з 3 т

валізи

Посаджене на тротуар, таксі томиться

І нас помічають, блискавичні фотографії, великі посмішки

Все це весело, навіть якщо ми ще до цього не звикли

Ми створюємо лише музику і ніколи не бачили більше цього

Без п’єдесталу, один мікрофон і одна кімната

Сцена і натовп, які ми проходимо, це Святий Грааль

Посмішка, нам байдуже, ми шукаємо схвалення

Це наших батьків і громадськості, і тому ми

Простежте наш маршрут, не турбуючись про те, що буде сказано

Часто проти зерна, ніколи проти зерна

Занадто багато очей на нас, тому ми стоїмо високо

Надто багато вух нас слухають, ми нічого не можемо сказати

Повідомлення ???

і музичні кулі

Деякі речі не змінюються, повага заробляється

А на цьому???

який несе нас над Ренном

Ми обговорюємо список і кольори, які ми збираємося розмістити

Ми просто артисти і, як і всі, намагаємося догодити

Познач сердечка так, але чорнилом не залізним