Les Miens - Shurik'n

Tu te rends compte, on l’a fait

Plantés au métro toute la journée

Aujourd’hui on est artistes reconnus, renommés

Pourtant, je m’revois dire à mes parents

Je fais du rap, j’arrête le taf

J’ai cru qu’ils allaient me tuer

Mon père m’aurait bien collé quelques baffes

Les baffles collées sur les oreilles

Mon premier texte est né, engagé socialement

Du genre énervé toute l’année

Aigri avant d’avoir vécu

Chaque fois qu’on avait bu, on refaisait la terre

Les pieds collés à la rue

Coller nos pieds au cul des skins

Il a fallu sévir avec plaisir

On pouvait pas laisser des étrangers nous envahir

Le freetime est devenu la maison

En toute saison, sur les sièges étaient collés nos prénoms

Coller nos prénoms sur les murs, ça nous a plu un temps très court

Ce qu’on voulait tous, c'était déchirer sur la mesure

Regarde nous maintenant toujours ensemble, plus forts

Réalisant nos rêves comme un minot découvre un trésor

Alors s’il faut recommencer, j’irai

Sauf si c’est pas avec les mêmes personnes

Rares sont ceux qui ont des amis sur qui compter

Et puis, tout seul, ça sera moins bien

C’est sûr, je préfère de loin y aller avec les miens

Je marche avec les miens

Combien te diront la même chose?

Je garde tes arrières, tu gardes les miens

Pas de marche arrière, rien ne change

Un homme seul est viande à loup

Moi, si j’en encaisse trop, je sais qui rendra les coups

T’auras affaire aux miens

Beaucoup te diront la même chose

Je garde tes arrières, tu gardes les miens

Pas de marche arrière, rien ne change un homme

Seul et viande à loup

Mais eux, s’ils en encaissent trop

Ils savent qui rendra les coups

On vient de M.A.R.S

Sept ans déjà j’y crois pas

En fait, personne n’y croyait

À l'époque je crois qu’on était

Vingt tout au plus

L’arrêt de bus devenait squat quant il pleuvait

Vu qu’on était dehors même quand

Les sac à puces se planquaient

Remarquez c’est sûr, il valait mieux

Ambitieux pas au point d’agresser l'écureuil

Ou de braquer des vieux

Accros du micro, ça nous a aidé à lire plus de bouquins, à moins

Faire le malin, à vouloir continuer même si demain c’est loin

C’est loin le temps de la maison hantée

Les buildings sur la tête, on en voulait au monde entier

Sur des rythmes effrénés

Effrayés, certains nous prenaient pour des voyous

Même nos potes nous chambraient

À part nous, personne croyait en nous

Dix ans de carrière ont passés, gazier

Beaucoup de disques écoulés

Si on faisait de la variété

On réveillonnerait chez Barclay

En deux navets, on serait gavés

Pire, peut-être qu’on ferait construire à Saint-Tropez

Pour flamber en cabriolet

C’est pas le genre de la maison

Tout pour la rime, sans concession

Sous nos stylos, la vie subit une prise de tension

Pourtant la tension monte d’un cran

Comme quoi on avait raison

Malgré le qu’en dira-t-on

Après dix ans, on brandit le blason

Comme comme tout bon marseillais on s’engueule parfois

Mais on se marre plus alors ça va, les disputes ne durent pas

Je dis qu’il a fallu passer par là: les joies, les peurs

Les potes écoutent ce qu’on dit

Maintenant ils savent qu’on écrit avec le cœur

Même si on leur dit pas, orgueil, c’est comme ça

Je marche avec les miens

Combien te diront la même chose?

Je garde tes arrières, tu gardes les miens

Pas de marche arrière, rien ne change

Un homme seul est viande à loup

Moi, si j’en encaisse trop, je sais qui rendra les coups

T’auras affaire aux miens

Beaucoup te diront la même chose

Je garde tes arrières, tu gardes les miens

Pas de marche arrière, rien ne change un homme

Seul et viande à loup

Mais eux, s’ils en encaissent trop

Ils savent qui rendra les coups

Je marche avec les miens

Je garde tes arrières, tu gardes les miens

Pas de marche arrière

Mais moi, si j’en encaisse trop, je sais qui rendra les coups

T’auras affaire aux miens

Beaucoup te diront la même chose

Pas de marche arrière, rien ne change un homme

Seul et viande à loup

Mais eux, s’ils en encaissent trop

Ils savent qui rendra les coups

Ви розумієте, ми це зробили

Цілий день застряг у метро

Сьогодні ми визнані, відомі художники

Проте я бачу, що розповідаю батькам

Я займаюся репом, я кинув роботу

Я думав, що вони мене вб’ють

Мій батько вдарив би мені кілька ляпасів

Перегородки приклеєні до вух

Народився мій перший текст, соціально заангажований

Якийсь гострий цілий рік

Злючений до життя

Кожен раз, коли ми пили, ми переробляли землю

Ноги приклеєні до вулиці

Приклеюємо ноги до дупи шкур

Довелося розправитися із задоволенням

Ми не могли дозволити незнайомцям вторгнутися до нас

Вільний час став рідним

У всі пори року на сидіннях були наклеєні наші імена

Наклеївши наші імена на стіни, нам сподобалося дуже недовго

Чого ми всі хотіли, так це розірвати на мірку

Бачиш нас тепер завжди разом, сильнішими

Здійснюючи наші мрії, як дитина, відкриває скарб

Тож якщо мені доведеться почати спочатку, я піду

Хіба що це не з тими ж людьми

Мало хто має друзів, на яких можна покластися

А потім, зовсім одному, буде гірше

Звичайно, я б краще пішов зі своїм

Я ходжу зі своїм

Скільки вам скажуть те саме?

У мене твоя спина, у тебе моя

Немає реверсу, нічого не змінюється

Самотня людина – м’ясо для вовка

Я, якщо я візьму занадто багато, я знаю, хто дасть відсіч

Ви розберетеся з моїм

Багато вам скажуть те саме

У мене твоя спина, у тебе моя

Нічого не відступає, ніщо не змінює людину

Самотнє і вовче м'ясо

Але їх, якщо вони беруть занадто багато

Вони знають, хто відповість

Ми з M.A.R.S

Вже сім років, я не можу в це повірити

Насправді, ніхто не вірив

У той час, я думаю, ми були

Максимум двадцять

Автобусна зупинка приземлилася, коли йшов дощ

Оскільки ми були надворі навіть коли

Мішки від бліх ховалися

Зауважте точно, так було краще

Амбітний не настільки, щоб напасти на білку

Або грабувати старих людей

Прихильники мікрофона, це допомогло нам читати більше книг, хіба що

Граємо розумно, хочемо продовжити, навіть якщо завтра ще далеко

Пройшли часи будинку з привидами

Будівлі на голові, ми хотіли на весь світ

На шалених ритмах

Злякавшись, дехто прийняв нас за бандитів

Навіть друзі нас дражнили

Крім нас, ніхто в нас не вірив

Минуло десять років кар’єри, газовик

Пройшло багато рекордів

Якби ми внесли різноманітність

Ми прокидалися б у Барклая

У дві ріпки нас би фарширували

Гірше, можливо, ми б побудували в Сен-Тропе

Спалахнути в кабріолеті

Це не такий будинок

Все заради рими, без поступок

Під нашими ручками життя напружується

Та все ж напруга зростає на сходинку

Ніби ми мали рацію

Незважаючи на те, що буде сказано

Через десять років ми розмахуємо гербом

Як і всі хороші марсельці, ми іноді сперечаємося

Але ми більше не сміємося, так що все в порядку, бійки не тривають

Я кажу, що ми повинні були це пережити: радощі, страхи

Домашні слухають, що ми говоримо

Тепер вони знають, що ми пишемо від душі

Навіть якщо ми їм не скажемо, гордість така

Я ходжу зі своїм

Скільки вам скажуть те саме?

У мене твоя спина, у тебе моя

Немає реверсу, нічого не змінюється

Самотня людина – м’ясо для вовка

Я, якщо я візьму занадто багато, я знаю, хто дасть відсіч

Ви розберетеся з моїм

Багато вам скажуть те саме

У мене твоя спина, у тебе моя

Нічого не відступає, ніщо не змінює людину

Самотнє і вовче м'ясо

Але їх, якщо вони беруть занадто багато

Вони знають, хто відповість

Я ходжу зі своїм

У мене твоя спина, у тебе моя

Немає реверсу

Але я, якщо візьму занадто багато, я знаю, хто дасть відсіч

Ви розберетеся з моїм

Багато вам скажуть те саме

Нічого не відступає, ніщо не змінює людину

Самотнє і вовче м'ясо

Але їх, якщо вони беруть занадто багато

Вони знають, хто відповість