Каватина Князя - Сергей Лемешев

Невольно к этим грустным берегам

Меня влечет неведомая сила…

Знакомые, печальные места!

Я узнаю окрестные предметы:

Вот, вот мельница… она уж развалилась,

Веселый шум колес ее умолкнул.

Ах, видно, умер и старик!

Дочь бедную оплакивал он долго!

А вот я дуб заветный!

Здесь, здесь она,

Обняв меня, поникла и умолкла…

Мне все здесь на память

Приводит былое

И юности красной привольные дни.

Здесь, помню, некогда меня встречала

Свободного свободная любовь!

Здесь сердце впервые

Блаженство узнало.

Увы, ненадолго нам счастье дано!

Прошли невозвратно дни радостей светлых,

Тяжелое горе на сердце легло!

Не сам ли, безумен, я счастье утратил!

А было так близко, возможно оно!

Мне все здесь на память

Приводит былое

И юности красной привольные дни.

Здесь, помню, некогда меня встречала

Свободного свободная любовь!

Вот здесь, в этой роще,

Счастливый любовью,

Заботы и горе, и все забывал я…

Мимоволі до цих сумних берегів

Мене тягне невідома сила.

Знайомі, сумні місця!

Я дізнаюся навколишні предмети:

Ось, ось млин… він уже розвалився,

Веселий шум коліс її замовк.

Ах, видно, помер і старий!

Дочку бідну оплакував він довго!

А ось я дуб заповітний!

Тут, тут вона,

Обійнявши мене, поникла і змовкла.

Мені все тут на пам'ять

Наводить колишнє

І юності червоної привільні дні.

Тут, пам'ятаю, мене колись зустрічала

Вільного вільне кохання!

Тут серце вперше

Блаженство дізналося.

На жаль, ненадовго нам щастя дано!

Пройшли незворотно дні радостей світлих,

Тяжке горе на серце лягло!

Не сам ли, безумний, я щастя втратив!

А було так близько, можливо воно!

Мені все тут на пам'ять

Наводить колишнє

І юності червоної привільні дні.

Тут, пам'ятаю, мене колись зустрічала

Вільного вільне кохання!

Ось тут, в цьому гаю,

Щасливі любові,

Турботи і горе, і все забував я...