Остров - Сергей Лазарев

За лесом воле-поле, а на небе дождик, тучи.

За побережьем море.

Море, за морем горы груче.

В небе шальные птицы, им бы только не разбиться,

Но вероятен случай.

Ты все начнешь сначала, ты с ума свела не мало.

Я все пойму однажды, потому что мне не важно,

Что есть шальные птицы, и что это не годится,

Может я тот отважный.

Где ты скитаешься, но где скрываешься

Ты от людей возми меня с собою.

Я тот безумный, видимо.

Я могу быть с тобой...

Просто, ты одинокий остров,

На море, где так часто тонули корабли.

Может, судьба тебе поможет, и ты не будешь больше

Отшельницей любви...

За океаном реки, за рекою - лес и горы.

То, что стоит навеки, остальное - разговоры.

Ты все поймешь однажды, а уже когда не важно,

Но может очень скоро.

Ты сама с собою

Где-то, будто бы буря в море.

Не сможешь быть другою.

Это точно, я не скрою.

В небе шальные птицы,

В море болтают рыбы.

Им лишь бы с кем-то спорить.

Где ты скитаешься, но где скрываешься.

Ты от людей, возми меня с собой.

Я тот безумный, видимо.

Я могу быть с тобой...

Просто, ты одинокий остров

На море, где так часто тонули корабли.

Может, судьба тебе поможет, и ты не будешь больше

Отшельницей любви...

Просто, ты одинокий остров

На море, где так часто тонули корабли.

Может, судьба тебе поможет, и ты не будешь больше

Отшельницей любви...

За лісом волі-поле, а на небі дощ, хмари.

За узбережжям море.

Море, за морем гори сумніші.

У небі шалені птахи, їм би тільки не розбитися,

Але ймовірний випадок.

Ти все почнеш спочатку, ти з глузду звела чимало.

Я все зрозумію одного разу, тому що мені не важливо,

Що є шалені птахи, і що це не годиться,

Може, я той відважний.

Де ти поневіряєшся, але де ховаєшся

Ти від людей візьми мене з собою.

Я той божевільний, певне.

Я можу бути з тобою.

Просто, ти самотній острів,

На морі, де так часто тонули кораблі.

Може доля тобі допоможе, і ти не будеш більше

Відлюдницею кохання...

За океаном річки, за річкою – ліс та гори.

Те, що стоїть навіки, решта – розмови.

Ти все зрозумієш якось, а вже коли не важливо,

Але, може, дуже скоро.

Ти сама з собою

Десь, наче буря в морі.

Не можеш бути іншою.

Це точно, я не приховую.

У небі шалені птахи,

У морі базікають риби.

Їм аби з кимось сперечатися.

Де ти поневіряєшся, але де ховаєшся.

Ти від людей, візьми мене з собою.

Я той божевільний, певне.

Я можу бути з тобою.

Просто, ти самотній острів

На морі, де так часто тонули кораблі.

Може доля тобі допоможе, і ти не будеш більше

Відлюдницею кохання...

Просто, ти самотній острів

На морі, де так часто тонули кораблі.

Може доля тобі допоможе, і ти не будеш більше

Відлюдницею кохання...