Раны - Серебряная свадьба

Эх, ночка тёмная, зто, за что?

Ушел мой миленькай в полупальто!

Ушел он в кепочке к какой-то девочке…

Была любовь у нас, теперь не то!

А в сердце раны, как океаны!

А сердце стонет,

как-будто тонет.

Судьба — разлука, любовь — падлюка!

Зачем смеёшься с беды моей?

Не возвернуть любовь, не развернуть!

Ах, сердце бедное, скорей забудь,

как мы любилися, в траву валилися,

как слёзы лилися к ему на гдудь!

А в сердце раны, как океаны!

А сердце стонет,

как-будто тонет.

Судьба — разлука, любовь — падлюка!

Зачем смеёшься с беды моей?

Ех, нічка темна, зто, за що?

Пішов мій миленькій в?напівпальто!

Пішов він у кепочці до якоїсь дівчинки.

Було кохання у нас, тепер не те!

А в серці рани, як океани!

А серце стогне,

наче тоне.

Доля - розлука, любов - падлюка!

Навіщо смієшся з біди моєї?

Не повернути любов, не розвернути!

Ах, серце бідне, швидше забудь,

як ми любилися, у траву валилися,

як сльози лилися до його на гдудь!

А в серці рани, як океани!

А серце стогне,

наче тоне.

Доля - розлука, любов - падлюка!

Навіщо смієшся з біди моєї?