Врозь - Серебряная свадьба

А тот, которого целую я

Похож на тебя как две капли воды,

Но только без усов и бороды,

А так он ничего себе…

А та, которую целуешь ты,

Совсем не похожа на меня.

Она ничуть не замечательная,

И к тому же — дура.

Наши руки спят врозь…

Наши ноги спят врозь…

А глаза не спят, глаза глядят в потолок.

И этот потолок так одинок.

А мир, в котором существую я

Без тебя стал ужасен, опасен и глуп.

И я в нем качаюсь, как сломанный зуб

И скоро вывалюсь нафиг.

А мир, в котором существуешь ты

Стал без меня теплей и светлей

В нем стало легче без моих соплей

Ну и пожалуйста.

Наши руки спят врозь…

Наши ноги спят врозь…

А глаза не спят, глаза глядят в потолок.

И этот потолок так одинок.

А той, якого цілую я

Схожий на тебе як дві краплі води,

Але тільки без вусів і бороди,

А так він нічого собі...

А та, яку цілуєш ти,

Зовсім не схожа на мене.

Вона анітрохи не чудова,

І до того ж — дурниця.

Наші руки сплять нарізно.

Наші ноги сплять нарізно.

А очі не сплять, очі дивляться в стелю.

І ця стеля так самотня.

А, світ, у якому існую я

Без тебе став жахливий, небезпечний і безглуздий.

І я в ньому гойдаюся, як зламаний зуб

І скоро вивалюсь нафіг.

А світ, в кому існуєш ти

Став без мене теплішим і світлішим

У ньому стало легше без моїх соплів

Ну і будь ласка.

Наші руки сплять нарізно.

Наші ноги сплять нарізно.

А очі не сплять, очі дивляться в стелю.

І ця стеля так самотня.