Far from the Sea of Roses - Saurom

My being is blinding my eyes,

she’s the judge of my lethargy… inside the sea.

Subtle range of tones

impregnate my innocence with roses of salt.

Waters of the marshes feed my verses of sand

they reveal the art creating…

She cultivates smiles in this oasis of sadness

you are the owner of its shores…

I usually escape and breathe…

next to this sea full of life, wonder and melancholy

sometimes I like to play inside my mind…

different lights lead my way depending on my destiny…

The path that leads my way far from the sea,

far from the sea… of roses… it’s drowning…

Never ending memories

everlasting sensations, where are they going?

The balance of death,

my ego fills up with strength… it’s growning more.

Bridges that take me from instinct to reason

are rising all around…

Rivers in my entrails over glass rubbles

with direction to oblivion…

I used to think and meditate

and how a star helps me go through that hawthorn path.

I used to cry but I never spill

any black tears for her in my lonely bed.

The path that leads my way far from the sea,

far from the sea… of roses… it’s drowning…

Моя істота засліплює мої очі,

вона суддя про мою летаргію... у морі.

Тонка гама тонів

запліднити мою невинність трояндами солі.

Води болот живлять мої вірші піску

вони розкривають мистецтво створення…

Вона культивує посмішки в цій оази смутку

ти власник його берегів…

Я зазвичай втікаю й дихаю…

поруч із цим морем, повним життя, дива та меланхолії

інколи я люблю грати в думці…

різні вогні ведуть мій шлях залежно від моєї долі...

Шлях, що веде мій шлях далеко від моря,

далеко від моря… троянд… воно тоне…

Безкінечні спогади

вічні відчуття, куди вони йдуть?

Баланс смерті,

моє его наповнюється силою… воно зростає.

Мости, які переводять мене від інстинкту до розуму

повстають навкруги…

Річки в моїх нутрощах над скляними уламками

з напрямком до забуття…

Раніше я думав і медитував

і як зірка допомагає мені пройти цей шлях глоду.

Раніше я плакала, але ніколи не проливала

будь-які чорні сльози для неї в моєму самотньому ліжку.

Шлях, що веде мій шлях далеко від моря,

далеко від моря… троянд… воно тоне…