El Joven Poeta - Saurom

Abre la luz el día en la sombra de un rincón

Deja sonar la brisa del canto del ruiseñor

Los versos de aquel poeta entonando una canción

La aldea se congregaba esperando su canción

Oh… Oh…Oh…

En la plaza del pueblo se congregó una multitud

Odio y rostros de miedo se mezclaron con la luz

Poeta que emprende el paso dirigiéndose hacia el Sur

Los siervos que lo seguían con su fe… puesta

En él…quieren ver…¡¡Libertad!

Campanas doblan, el día cesó

Y la noticia a manos del rey llegó

Pronto un rugido, se desató:--¡¡Matad a

Todos y traedme a Mock!

Hechizos caen, a oídos de joven

Y a sus discípulos esconde en el bosque

Pasan los días, y ellos se adentran

Con sus antorchas resplandece el dolor…

Y cada noche recordar… Un suspiro o un

Silbido, o mil cosas más

Tu camino es mi destino

El viento cruza una canción

Luna y Sol guían mi razón

Y sus versos se ahogan en nuestra ilusión

Media vida escondido en el bosque se llevó

Viviendo con sus historias rebeldías de temor

Y las criaturas del bosque alababan su razón

Aquella hoguera encendida cambiaba su situación

La muerte de aquel reino deslumbraba libertad

El tiempo marcó su rostro pero no su dignidad

Toda una vida entera dedicada a recitar

No conoció aquel mundo pero ahora busca su faz…

Світло відкриває день у тіні куточка

Хай вітерець пісні солов’я

Вірші того поета, що співає пісню

Село зібралося в очікуванні її пісні

ой ой ой...

На міській площі зібрався натовп

Ненависть і налякані обличчя злилися зі світлом

Поет, який робить крок на південь

Слуги, які йшли за ним своєю вірою... помістили

У ньому…хочуть бачити…Свободу!

Дзвонять, день закінчився

І прийшла звістка з рук короля

Незабаром пролунав гуркіт: -- Убий

Усі і принесіть мені Мок!

Чари падають, до молодих вух

І сховав своїх учнів у лісі

Минають дні, а вони глибші

Їхніми смолоскипами світить біль...

І щовечора пам’ятати… Зітхання чи а

Свисток чи тисяча інших речей

Твій шлях - моя доля

Вітер перетинає пісню

Місяць і Сонце керують моїм розумом

І його вірші тонуть у нашій ілюзії

Півжиття захований у лісі забрав

Життя з їхніми бунтарськими історіями страху

І лісові створіння хвалили його розум

Той розпалений багаття змінив його становище

Смерть цього королівства засліпила свободу

Час позначив його обличчя, але не його гідність

Все життя присвячене декламації

Він не знав того світу, але тепер шукає свого обличчя...