Lágrimas de Dolor - Saratoga

Un lunes se marchó, quizá para nunca volver

Pero dejó su corazón a su amor más fiel

No llamó, durante meses ni escribió

La mujer comprendió su soldado cayó

Y entre llantos suplicaba a su Señor:

«No le lleves, por favor»

Pero a sus plegarias nadie contestó

Y la vida se quitó

Lágrimas de dolor sobre un rostro sin voz

La batalla apagó su corazón

Esa estúpida guerra cruel que te arranca la piel

Su veneno atacó, supo vencer

Nadie le recibió el triste día que volvió

A su esposa llamó, el silencio habló

«Cariño, ¿dónde estás?

Ya no me iré nunca jamás»

Sobre un viejo sillón la encontró sin color

Y entre llantos maldecía a su Señor:

«¿Por qué ella y no yo?»

Y besándola en las manos la nombró

Antes de decir adiós

Lágrimas de dolor sobre un rostro sin voz

La batalla apagó su corazón

Esa estúpida guerra cruel que te arranca la piel

Su veneno atacó, supo vencer

(Letra: Leo Jiménez)

(Música: Jerónimo Ramiro)

Одного понеділка він пішов, мабуть, щоб ніколи не повернутися

Але він залишив своє серце своїй справжньому коханню

Він місяцями не дзвонив і не писав

Жінка зрозуміла, що її солдат впав

І поміж сліз він благав свого Господа:

«Не беріть його, будь ласка»

Але ніхто не відповів на його молитви

І життя забрала

Сльози болю на безголосому обличчі

Битва втамувала його серце

Та дурна жорстока війна, яка здирає твою шкіру

Його отрута напала, він знав, як перемогти

Ніхто не прийняв його того сумного дня, коли він повернувся

Дружині подзвонив, тиша заговорила

«Любий, де ти?

Я більше ніколи не піду»

На старому кріслі він знайшов його безбарвним

І між сльозами він проклинав свого Господа:

— Чому вона, а не я?

І, цілуючи її руки, він назвав її

перед тим, як попрощатися

Сльози болю на безголосому обличчі

Битва втамувала його серце

Та дурна жорстока війна, яка здирає твою шкіру

Його отрута напала, він знав, як перемогти

(Слова: Лео Хіменес)

(Музика: Джеронімо Раміро)