Seine Heimat war die See - Santiano

Die Hand am Ruder, auf seinem Schiff

Von rauer Fahrt gezeichnet, sein Angesicht

Alle Welt hat er befahren

Für das Meer war er gebor’n

Seine Augen blickten furchtlos in den Sturm

Denn seine Heimat war die See

Seine Heimat war die See

In der weiten Ferne unterm Licht der Sterne

Sah man ihn auf der Brücke steh’n

Seine Heimat war die See

Seine Heimat war die See

In der weiten Ferne unterm Licht der Sterne

Sah man ihn einsam untergeh’n

Er war unser Kapitän

(Strophe 2)

Vom Kap der Stürme bis Feuerland

Des Südens Sternenbilder war’n ihm bekannt

Dort wo keiner sonst gewesen

Dahin führte stets sein Kurs

Seinem Schiff hielt er die Treue bis zum Schluss

(Strophe 3)

Die Hand am Ruder, steht er noch heut

Den Blick nach vorn gerichtet, in Ewigkeit

Vom Gezeitenstrom geborgen

In die Tiefe heimgebracht

Hält er einsam seine letzte Ankerwacht

Його рука на кермі, на своєму кораблі

Відзначений тяжкою дорогою його обличчя

Він об’їздив увесь світ

Він народився для моря

Його очі безстрашно дивилися в шторм

Для його батьківщини було море

Його домівкою було море

Вдалині під світлом зірок

Ви бачили, як він стоїть на мосту

Його домівкою було море

Його домівкою було море

Вдалині під світлом зірок

Якби ви бачили, як він спускався сам

Він був нашим капітаном

(вірш 2)

Від мису Штормів до Вогняної Землі

Йому були відомі сузір'я півдня

Де ще ніхто не був

Його курс завжди вів туди

Він залишився вірним своєму кораблю до кінця

(вірш 3)

Він досі стоїть, поклавши руку на весло

Дивлячись вперед, назавжди

Врятований від припливу

Приніс додому в глибину

Самотній він тримає свою останню якорну вахту