Land in Sicht - Santiano

Es war ein Sonnenklarer Tag, der Bug schritt durch die See wir machten fahrt.

Als sich dort am Horizont ein großes tiefes schwarzes Loch auftat.

Trotz blanker Hans Klabautermann mir scheint da draußen braut sich was zusamm'

Lass bloß nicht nach sonst holt er uns, Mann für Mann.

Der Kapitän hat navigiert, doch bis zum nächsten Hafen ist es weit.

Doch er beschließt mit festem Blick den kurs zu halten, gradewegs da rein.

Wo Blitze durch die Wolken schlagen, Regen peitscht uns allen ins Gesicht.

Und weit und breit ist immernoch, kein Land in Sicht.

Doch so ein nasses Seemannsgrab, viel zu früh wenn ihr uns fragt,

auf welchen Gott auch wir vertraun.

Denk an mein Mädchen in der Stadt, wie sie wartet Tag für Tag

Und wie sie nachts alleine weint.

«Das bringt mich, Hey Hoe Pullman tow,

Pullman tow the wind will blow, hey ja hoe nun komm und pull mein tow.»

Ohrenbetäubend ist der Lärm der uns jetzt hier umgibt,

Ein schrilles Schreien und tausend tiefe Lächtzer als wenn das Boot nachgibt.

Die kalte nasse Wasserwand bricht plötzlich über unser Schiff herein.

Und schlägt die Planke und den Hain, kurz und klein.

Doch so ein nasses

«Das bringt mich, hey»

Und mit dem ersten Sonnenstrahl da wurden wir wohl wach, an Bord

Da war es ruhig und still, vorbei war diese Nacht,

Blinzelnd schauten wir uns einander ins Gesicht,

Als vom Ausguck Rufe komm, Land in Sicht.

«Hey Hoe»

Був ясний, сонячний день, ніс йшов по морю, ми відпливли.

Коли на горизонті відкрилася велика глибока чорна діра.

Попри голого Ганса Клабаутермана, мені здається, що там щось назріває

Тільки не здавайся, інакше він дістане нас, людина за людиною.

Капітан здійснив навігацію, але до наступного порту далеко.

Але він вирішує невідривним поглядом триматися курсу, прямо всередину.

Там, де блискавка б'є крізь хмари, дощ віяє нам в обличчя.

А далеко не видно ще землі.

Але така мокра матросська могила, дуже рано, якщо ви запитаєте нас

на якого ми також довіряємо Богу.

Подумай про мою дівчину в місті, як вона чекає день за днем

І як вона сама вночі плаче.

«Це приносить мені, Гей, Хое Пулман, буксирування,

Pullman буксир, вітер повіє, гей, я мотика, зараз приходь і тягни мій буксир».

Шум, що оточує нас тут, оглушливий,

Пронизливий крик і тисяча глибоких сміху, наче човен дався.

Холодна волога водяна стіна раптом обривається над нашим кораблем.

І побили дошку і гай, коротку і малу.

Але такий мокрий

«Це приносить мені, привіт»

І з першим променем сонця ми, мабуть, прокинулися на борту

Було тихо й тихо, ця ніч минула,

Ми кліпали і дивилися один одному в обличчя

Коли надходять дзвінки з оглядового майданчика, приземляйтеся в полі зору.

"Гей, Хо"