El Jardín Prohibido - Sandro Giacobbe

Esta tarde vengo triste y tengo que decirte

Que tu mejor amiga ha estado entre mis brazos

Sus ojos me llamaban pidiendo mis caricias,

Su cuerpo me rogaba que le diera vida

Comí del fruto prohibido

Dejando el vestido colgado de nuestra inconciencia

Mi cuerpo fuegoso durante un minuto,

Mi mente lloraba tu ausencia,

No lo volveré a hacer mas, no lo volveré a hacer mas

Pues mi alma volaba a a tu lado y mis ojos

decían cansados que eras tú, que eras tú.

Que siempre serás tú.

Lo siento mucho la vida es así

no la he inventado yo.

El placer me ha mirado a los ojos

y cogido por mano y yo me he dejado llevar por mi cuerpo

y me he comportado como un ser humano

lo siento mucho la vida es así

no la he inventado yo

Sus besos no me permitieron repetir tu nombre, y el suyo sí

por eso cuando la abrazaba me acordé de ti

comí del fruto prohibido

dejando el vestido colgado de nuestra inconsciencia.

mi cuerpo fué gozo durante un minuto,

mi mente lloraba tu ausencia.

no lo volveré a hacer más

no lo volveré a hacer más

pues mi alma volaba a tu lado y mis ojos

decían cansados que eras tú, que eras tú

que siempre serás tú

lo siento mucho la vida es así

no la he inventado yo

Si el placer me ha mirado a los ojos

y cogido por mano yo me he dejado llevar por mi cuerpo

y me he comportado como un ser humano

lo siento mucho la vida es así

no la he inventado yo

Сьогодні вдень я прийшов сумний і повинен тобі сказати

Що твій найкращий друг був у мене на руках

Його очі кликали мене, просячи моїх ласк,

Його тіло благало мене дати йому життя

Я з'їв заборонений плід

Залишаючи сукню звисати з нашої несвідомості

Моє тіло в вогні на хвилину,

Мій розум плакав про твою відсутність,

Я більше не буду цього робити, більше не буду

Ну, душа моя полетіла на твій бік і мої очі

Сказали втомлено, що це ти, що це ти.

Що це завжди будеш ти.

Мені дуже шкода, що життя таке

Я це не винайшов.

Насолода подивилася мені в очі

і взяв за руку, і я дозволив мені бути віднесеним моєму тілу

і я поводився як людина

Мені дуже шкода, що життя таке

Я це не винайшов

Його поцілунки не дозволяли мені повторювати твоє ім’я, а його повторювали

Тому коли я її обійняв, я згадав тебе

Я з'їв заборонений плід

залишивши сукню звисати з нашої несвідомості.

моє тіло було радістю на хвилину,

мій розум плакав про твою відсутність.

Я більше не буду цього робити

Я більше не буду цього робити

бо моя душа пролетіла біля тебе й моїх очей

Сказали втомлено, що це ти, що це ти

що це завжди будеш ти

Мені дуже шкода, що життя таке

Я це не винайшов

Якби насолода подивилася мені в очі

і взятий за руку, який я дозволив понести моєму тілу

і я поводився як людина

Мені дуже шкода, що життя таке

Я це не винайшов