В наших сердцах - Sakura

То ли в самом конце, то ли это было в самом начале…

Между стекол и стен концертных залов и сцен,

Смотрели в оба мы, но не замечали,

Как темнела вода, как талый снег ее пропитывал солью…

И по кубикам льда мы уходили туда,

Где силу воли измеряют любовью…

Мы меняли дома, города, континенты и лица.

Смеялись до слез, но это все был обман

И надо было бы нам остановиться…

Жить без новых идей, увы, оказалось просто невыносимо —

Только искры из глаз, нехватка солнечных дней

И слабый запах серы и керосина…

Но кто же сможет здесь, не смотря на тень сомнений, зависть и боль

Стать самим собой?

Вот и снова темно, словно свет не нашел себе места…

Куда мы так спешили и зачем, все равно

Уже не будет никому интересно…

Ведь не умея прощать, поверь, без потерь за собой не угнаться!

Странно ли, стуча войти в открытую дверь,

Случайно встретиться и снова расстаться?

Но, кто же сможет здесь, не смотря на тень сомнений, зависть и боль

Стать самим собой?

Разжигать огонь и не молчать!

Разрушая, все опять сначала начать.

Весь мир пополам — эта весна

Оставляет шрам в наших сердцах.

Чи то в самому кінці, чи це було на самому початку…

Між стекол і стін концертних залів і сцен,

Дивилися в обидва ми, але не помічали,

Як темніла вода, як талий сніг її просочував сіллю.

І по кубикам льоду ми ішли туди,

Де силу волі вимірюють коханням...

Ми змінювали будинки, міста, континенти та особи.

Сміялися до сліз, але це все був обман.

І треба було би нам зупинитися...

Жити без нових ідей, на жаль, виявилося просто нестерпно —

Тільки іскри з очей, нестача сонячних днів

І слабкий запах сірки та гасу...

Але хто ж зможе тут, незважаючи на тінь сумнівів, заздрість і біль

Стати самим собою?

От і знову темно, ніби світло не знайшло собі місця…

Куди ми так поспішали і навіщо, все одно

Вже не буде нікому цікаво…

Адже не вміючи прощати, повір, без втрат за собою не наздогнати!

Дивно, стукаючи увійти в відчинені двері,

Випадково зустрітися і знову розлучитися?

Але, хто ж зможе тут, незважаючи на тінь сумнівів, заздрість і біль

Стати самим собою?

Розпалювати вогонь і не мовчати!

Руйнуючи, все знову спочатку почати.

Весь світ навпіл — ця весна

Залишає шрам у наших серцях.