Миру мир - Sakura

Проснись!

Случайно не к нам ли Пришло время разбрасывать камни,

Рассеивать дым и собирать плоды?

Когда-то мы были вместе,

Разными словами в песне…

Теперь мы стоим один плюс один.

Нам не справиться уже…

Эта пьяная музыка рвет наши нервы.

В звуках кроется сюжет,

И последнее слово выходит за первым…

Пустые квартиры.

Мы взяли курс на ложные ориентиры…

В попытках быстро найти стоп-кран.

И, строя грандиозные планы, расставили врагам капканы

Из грязных бинтов и открытых ран…

Между мертвых этажей,

Где дома вверх ногами измазаны йодом,

В танце вилок и ножей

Ядовитые пули кружат хороводом…

Сначала мир, потом война лестниц и спиралей

И за волной идет волна…

Ночные районы с утра почти санитарные зоны

Где мокрый асфальт заляпала ртуть.

Здесь, видели те, кто старше,

Как плакали головы наши.

Их слезы в глаза назад не вернуть…

Без особого труда

Заметая следы и чеканя монеты,

И, разлагаясь от стыда,

Люди стирали и гладили эту планету…

Сначала мир, потом война лестниц и спиралей

И за волной идет волна, но мы точно знали,

Что надо плыть всегда вперед или ехать,

Ведь сердце нас домой ведет в море смеха

Прокинься!

Випадково не к нам ли Настав час розкидати камені,

Розсіювати дим і збирати плоди?

Колись ми були разом,

Різними словами в пісні…

Тепер ми стоїмо один плюс один.

Нам не впоратися вже…

Ця п'яна музика рве наші нерви.

У звуках криється сюжет,

І останнє слово виходить за першим...

Порожні квартири.

Ми взяли курс на помилкові орієнтири…

У спробах швидко знайти стоп-кран.

І, будуючи грандіозні плани, розставили ворогам капкани.

З брудних бинтів та відкритих ран...

Між мертвими поверхами,

Де будинки вгору ногами вимазані йодом,

В танці вилок і ножів

Отруйні кулі кружляють хороводом.

Спочатку мир, потім війна сходів і спіралей

І за хвилею йде хвиля…

Нічні райони з ранку майже санітарні зони

Де мокрий асфальт заляпала ртуть.

Тут, бачили ті, хто старший,

Як плакали наші голови.

Їхні сльози в очі назад не повернути…

Без особливих зусиль

Помітаючи сліди і чеканя монети,

І, розкладаючись від сорому,

Люди прали і прасували цю планету.

Спочатку мир, потім війна сходів і спіралей

І за хвиля йде хвиля, але ми  точно знали,

Що треба плисти завжди вперед чи їхати,

Адже серце нас додому веде в море сміху