Перевёртыш - Sakura

Слово за словом — сломан телефон…

Снова и снова вдох перед сном.

С кем сейчас, с кем потом…

В городе серых сияний — Вавилон…

Поделом!

Вечером вечным день заменен.

С тех времен «Привет!" — «Прием!»

Ну как ты могла так издеваться —

В глаза мне смотреть и улыбаться,

Пока мы в сердцах переживали

Немыслимый страх и холод стали?

Сколько в минуту метров на метро?

Сколько взглядов на лето сквозь стекло по щекам утекло?

Сколько тепла в твоем сердце заперто намертво —

Столько дверцы в которые пальцы стучат,

Кричат: «Занято!

Занято!»

Ну как ты могла так издеваться —

В глаза мне смотреть и улыбаться?!

Пока мы в сердцах переживали

Немыслимый страх и холод стали…

Как же, как же так…

Ведь, наконец, мы увидели то, на что так долго смотрели

Сквозь полумрак…

И убедились, что ключевые слова открывают двери

Где в жизнь лежит подземный ход и смерть бежит…

А ты в себя поверив,

И разгадав волшебный код,

Сделала все наоборот…

Чтобы люди всей Земли, перед нами и вдали,

Просыпаясь, шли на свет,

Зная то, что смерти нет!

Чтобы люди всей Земли, излучая свет любви,

Не боялись умирать,

Веря в то, что можно знать!

Слово за словом — зламаний телефон…

Знову й знову вдих перед сном.

З ким зараз, з ким потім...

У місті сірих сяйв— Вавилон…

Поділом!

Увечері вічний день замінено.

З тих часів «Привіт!» — «Прийом!»

Ну як ти могла так знущатися —

В очі мені дивитися і посміхатися,

Поки що ми в серцях переживали

Немислимий страх і холод стали?

Скільки в хвилину метрів на метр?

Скільки поглядів на літо крізь скло по щоках витекло?

Скільки тепла у твоєму серці замкнено намертво—

Стільки дверцят в які пальці стукають,

Кричать: «Зайнято!

Зайнято!»

Ну як ти могла так знущатися —

В очі мені дивитися і посміхатися?!

Поки що ми в серцях переживали

Немислимий страх і холод стали...

Як, як, так…

Адже, нарешті, ми побачили те, на що так довго дивилися

Крізь напівтемрява…

І переконалися, що ключові слова відчиняють двері

Де в житті лежить підземний хід і смерть біжить…

А ти в себе повіривши,

І розгадавши чарівний код,

Зробила все навпаки.

Щоб люди всієї Землі, перед нами і вдалині,

Прокидаючись, йшли на світло,

Знаючи, що смерті немає!

Щоб люди всієї Землі, випромінюючи світло кохання,

Не боялися вмирати,

Вірячи в те, що можна знати!