Toz Taneleri - Sagopa Kajmer

Hüznümün en yükseğinden şöyle baksan manzarama gözlerini alamazdın

Gözlerini alırdılar

Mazi bazen mavi, bazen haki, bazen zifir ve mazidekiler bazen şeker bazen zehir

Karanlığa yanaşır aydınlık limana yanaştığı gibi geminin

Güzellik arayışında çirkin

İçinde çok kişi var terketmediğin

Yapamasan da olsaydı en azından sarfetmişliğin

Kaç kendinden, yarış mesafelerle

Ya da korkma seni kurtar savaş süvarilerle

Bak ben kopardım güneşten parçalar ellerimle, fırlattım onun kardan adamlarına

var gücümle

Eksik kalan şiirlerini topluyorum bugünlerde ömrümün ve çıplak ayaklarımın

izleri asfaltta

İki kişilikken teke düştüm hayatta ama duble söyledim rakımı masama inatla

Uçur beni rüzgar toz taneleri gibi burdan uzağa doğru

Gel beni kurtar, alalım başımızı gidelim uzağa doğru

Elimde bir gül var, dikenleri sivri batar tenime doğru

Bu kaçıncı ihtar hayatın iki dudağı arasından yüzüme doğru

Sakladım benim için beni bana, hatırlatır zor zamanda beni bana diye

Sakladım benim için beni bana, hatırlatır zor zamanda beni bana diye

Yaşıyor gibi yapıp aralarında ölü de gezdim ama üzerimden düşen ölü toprağının

tozunu tekmeledim sonra

Nefes kadar hafifledim, iyi, güzel hafifken herşey ağırlaştı hiddetim

Yerle gök arasında ortaya bakarken gözüm tam o anda içime oturur öküzüm

Zaman belli zaman gelip yanaklarımdan makas alır

Gözümün önüne düşer dün ve bugün parçalanır gözümün önünde

Ah be hayat bir kez de bir dediğimi ikilettirme, duymak istemiyorum işittirme

Ciğerimi onun mangalında pişirttirme

Işıkları yuttu gece, kalem uyandı gece gece

Yarınlarımın cümlelerini kuruyorum şu an hece hece

Ben mırıldanan adam

Dilsiz odam, sanki okyanusun ortasında ıssız adam

Uçur beni rüzgar toz taneleri gibi burdan uzağa doğru

Gel beni kurtar, alalım başımızı gidelim uzağa doğru

Elimde bir gül var, dikenleri sivri batar tenime doğru

Bu kaçıncı ihtar hayatın iki dudağı arasından yüzüme doğru

Sakladım benim için beni bana, hatırlatır zor zamanda beni bana diye

Sakladım benim için beni bana, hatırlatır zor zamanda beni bana diye

Якби ти подивився з висоти мого смутку, ти б не міг відвести очей від мого погляду

вони б забрали твої очі

Минуле іноді блакитне, іноді кольору хакі, іноді смоляне, а те, що було в минулому, іноді є цукром, іноді отрутою

Світло наближається до темряви, коли корабель наближається до гавані

Потворний у пошуках краси

У тобі стільки людей, що ти не пішов

Навіть якщо не зміг, принаймні витратив

Тікай від себе, мчи на дистанцію

Або, не бійся, рятуй тебе, бийся з кіннотою

Подивіться, я зривав руками сонечко, кидав його в його сніговиків

з усієї сили

Я збираю в ці дні зниклі вірші мого життя і босі ноги.

сліди на асфальті

Коли я був на двох, я був самотнім у житті, але я вперто казав подвійну ракію на своєму столі.

Звій мене звідси, як пилочку вітру

Приходь, рятуй мене, давай заберемо наші голови

У мене в руці троянда, її шипи колють мою шкіру

Це перше попередження моєму обличчю між двома губами життя.

Я сховав мене для себе, нагадує мені в тяжкі часи

Я сховав мене для себе, нагадує мені в тяжкі часи

Я прикинувся живим і ходив мертвим серед них, але мертвий ґрунт впав з мене

Після цього я змахнув пил

Я легкий, як подих, ну добре, все стало важким, коли я був легким, мій гнів

Коли я дивлюся на середину між землею і небом, моє око сидить всередині мене в цю мить, мій віл.

Приходить певний час і знімає з моїх щік ножиці

Вчора перед очима падає, а сьогодні розсипається на очах

О життя

Не змушуй мою печінку готувати на його шашлику

Ніч поглинула вогні, вночі прокинулася ручка

Я будую речення свого завтрашнього складу склад зараз

Я той, що бурмочуть

Моя німа кімната, як безлюдний чоловік посеред океану

Звій мене звідси, як пилочку вітру

Приходь, рятуй мене, давай заберемо наші голови

У мене в руці троянда, її шипи колють мою шкіру

Це перше попередження моєму обличчю між двома губами життя.

Я сховав мене для себе, нагадує мені в тяжкі часи

Я сховав мене для себе, нагадує мені в тяжкі часи