City in Amber - Sadistik, Lotte Kestner

They say the dead never speak, maybe I don’t listen

To the sweet nothings in the crazy world I live in

I’m in a flush grey Seattle on Monday as the sun rays chase the shadows up hills

With a child-like sentiment, catch me if you can it’s a fight flight rhetoric

Dancing on command till the night’s light’s setting in

Fancy what you have, it’s the zeitgeist yet again

In hindsight to find my cause of death I chased my dreams then I lost my breath

— get it?

Am I clever with the words?

Does it really really matter when you’re entering a

hearse?

Look, I’m alone in a coma from the methadone searching for a saint that was

frozen in a bed of snow

And then I’ll excavate the set of bones, easy come, easy go, better late than

never though

Here we go again, we can call it my defeat when my tongue is in my cheek for a

solid ninety weeks

Swallow pride and grief, that is all I really had, just so I can understand

that is all that I can be

And from a birdseye view, sixteen shots and I’ll earn my dues

Sixteen shots and the world I knew is a resting plot for the kerbside blues

I see a city trapped in amber full of all the joy and the misery that’s captured

Bright lights emitting in a pattern by the fireflies like a symphony of lanterns

Кажуть, мертві ніколи не говорять, можливо, я не слухаю

До солодких речей у божевільному світі, в якому я живу

У понеділок я перебуваю в сірому Сіетлі, коли сонячні промені переслідують тіні на пагорбах

З дитячим почуттям, зловіть мене якщо можете, це риторика про боротьбу

Танці за командою, поки не загориться ніч

Подумайте, що у вас є, це знову дух часу

Ретроспективно, щоб знайти причину смерті, я переслідував свої мрії, а потім втратив дихання

— отримаєте це?

Чи розумний я зі словами?

Чи справді це має значення, коли ви вводите

катафалк?

Дивіться, я один у комі від метадону, шукаючи святого, який був

замерзлий у снігові

А потім я викопаю набір кісток, легко прийти, легко піти, краще пізно, ніж

але ніколи

І знову, ми можемо назвати це моєю поразкою, коли мій язик на щоці

тверді дев'яносто тижнів

Проковтнути гордість і горе, це все, що у мене насправді було, щоб я зрозуміти

це все, чим я можу бути

І з пташиного польоту, шістнадцять пострілів, і я зароблю свої внески

Шістнадцять кадрів і світ, який я знав, — це відпочинок для блюзу на узбіччі

Я бачу місто, захоплене бурштином, сповнене всієї радості та нещастя, які захопили

Яскраві вогні, що випромінюють у вигляді світлячків, як симфонія ліхтарів