Life Is Just (An Interlude) - Sadistik

Let’s burn down the city 'til Rome is in flames

All the sinners in cinder but no one’s to blame

Set the oceans ablaze while we hope for the rain

I’ve been crowing these locusts in vain

Seven Devils inside of me dead on arrival

I read all the diaries heads on a spike

By my bed there’s no rivalry, write with the Eiffel no idols

That I can see, I am a beast so why can’t we be free?

Lycanthropy, I cannot breathe

Perspective is hard from the heights that I reach

The dead angels they strangled all lie at their feet

They’re reminding us please pay no mind to their pleas

While I mine for the pulse of the people

They fight for the freedom of dying that cry from the sheets

Ghosts that lie underneath Pose as Lions for sheep

To keep preaching their pious they lie through their teeth

Let me down the oxygen’s heavier now

We’re supposed to play possum while death sings its sounds

Theres no Exodus, pestilence bound it’s too treacherous

When is the end when this Hell is indefinite

May be dramatic I’m pacing my attic like Attica

Riot no quiet stay Atticus light from the tragic

Shines bright from the past to illuminate trauma

We hide for convenience

They’re burning the city down Rome is in flames

All the sinners in cinder but no one’s to blame

Set the oceans ablaze while they hope for the rain

I’ve been crowing these locusts in vain

Seven Devils inside of me dead on arrival

I read all the diaries, heads on a spike

By my bed there’s no rivalry, write with the Eiffel no idols

That I can see defiant to beasts why can’t we be free?

Давайте спалимо місто, поки Рим не загориться

Усі грішники в згарі, але ніхто не винен

Запалюйте океани, поки ми надіємося на дощ

Я марно кукурікав цю сарану

Сім дияволів всередині мене мертві після прибуття

Я прочитав усі щоденники на випуску

Біля мого ліжка немає суперництва, пишіть з Ейфелем без ідолів

Я бачу, що я звір, то чому ми не можемо бути вільними?

Лікантропія, я не можу дихати

З тих висот, яких я досягаю, перспектива важка

Усі мертві ангели, яких вони задушили, лежать біля їхніх ніг

Вони нагадують нам, будь ласка, не зважайте на їхні благання

Поки я видобув для пульсу людей

Вони борються за свободу померти, що кричить із простирадл

Привиди, що лежать під ним, видають левів для овець

Щоб продовжувати проповідувати своїх благочестивих, вони брешуть крізь зуби

Дозвольте мені кисень тепер важче

Ми повинні грати в опосума, поки смерть співає свої звуки

Немає Виходу, мор пов’язаний, це надто підступно

Коли кінець, коли це пекло невизначене

Може бути драматично, я ходжу своїм горищем, як Аттика

Бунт немає тихого перебування Аттікус легкий від трагічного

Яскраво сяє з минулого, щоб висвітлити травму

Ми приховуємо для зручності

Вони спалюють місто, Рим горить у вогні

Усі грішники в згарі, але ніхто не винен

Підпаліть океани, поки вони сподіваються на дощ

Я марно кукурікав цю сарану

Сім дияволів всередині мене мертві після прибуття

Я прочитав усі щоденники, голова на шику

Біля мого ліжка немає суперництва, пишіть з Ейфелем без ідолів

Що я бачу зухвало звірам, чому ми не можемо бути вільними?