From the Gossamer - Sadistik

— You just shut me out

— Yeah, well, I shut everybody out.

Don’t take it personally.

It’s just easier

— It's also really lonely

I’m pantomiming death to stay afloat when I’m not with you

Trapped in spiderweb blankets woven from the gossamer

I made my manias change into azaleas

That bloomed from all the wounds I never knew that you could save me from

Agony in panoramic cannot find the panacea

Singing rhapsodies of peace pieces of me atrophied

A shattered galaxy we were at an apogee

A masterpiece reminding me of things I had but cannot be

Dear depression you robbed me of my essence

Taught me that I’m ugly with autopsies of my efforts

Ever since the day I saw my god upon a stretcher

I followed all mirages while I’d fall apart in increments

And crawled across the desert just to talk to all the string puppets

Suffered through the small talk blanket statements small-pox

I’m sinking in

My Corpse is always covered in your fingerprints

I dream I’m in Elysium but wake up to the same

And at night sing me a lullaby hey

I see the light in your solemn eyes

I protect from the world if I can

We weren’t meant for a normal life

— Ти просто закрив мене

— Так, добре, я закривав усіх.

Не сприймайте це особисто.

Це просто простіше

— Це також справді самотньо

Я зображую смерть, щоб залишатися на плаву, коли мене немає з тобою

У пастці ковдри з павутини, сплетеної з павутинки

Я зробив свої манії перетворилися на азалії

Це розквітло з усіх ран, від яких я ніколи не знав, що ти можеш мене врятувати

Агонія в панорамі не може знайти панацею

Співаючі рапсодіи з мого миру атрофувалися

Зруйнована галактика, ми були в апогеї

Шедевр, який нагадує мені про те, що я мав, але не може бути

Люба депресія, ти позбавила мене моєї сутності

Мене навчили, що я потворний з розтину моїх зусиль

Відтоді, як я побачив свого бога на ношах

Я наслідував усі міражі, поки я поступово розпадався

І повз по пустелі, щоб просто поговорити з усіма струнними ляльками

Постраждав через розмови ковдру висловлювання віспа

Я занурююсь

Мій труп завжди вкритий твоїми відбитками пальців

Мені мниться, що я в Елізіумі, але прокидаюся від того ж

А вночі заспівай мені колискову пісеньку

Я бачу світло в твоїх урочистих очах

Я захищаю від світу, як можу 

Ми не були призначені для звичайного життя