Blue Sunshine - Sadistik

My style is gory like an Edgar Allan story

Monkey’s paw, allegory, fucking raw, category

Edward Gorey, sorted sorta morbid, chloroform for 'em

Fuck their foreign forums, I’ll deform 'em with some four-inch forceps

There’s no distortions, take misfortunes and record 'em

A borderline personality, plus poor decorum

Pour the poor me, more aurora borealises

I’m forming calluses from holding grudges more than normal

Got a smorgasbord, supportive followers and won’t ignore 'em

Portland, Oregon, all the way to Portland, Maine, for the boredom

I’m going Foreman forming coarsest choruses

Agoraphobic portions, lived behind my ribs, absorbed and dormant

Fortified a fortress I have lived in since the storm arrived

Left 'em mortified from horror I’ve reported, boarded up

The windows and their doors are shut to keep out the vandals

A four-cornered room and I’m staring at candles

A reflection I don’t recognize, set with deader eyes

Looking petrified, breath is like a pesticide

Skeleton and extra-sized flesh of mine to gelatin

Resembling the dead alive, I identify with my enemies

I don’t like me either, I can empathize

Never mind the effort I have severed to my lesser side

Weathered all the weather, let the temper rise

Even in the misery, I don’t want the company

I’m cuddling with ghosts that I know will accompany

Me to the grave, I made with a spade

Take me away, shutter-speed suddenly

Utterly infatuated with the patterns splattered on my atoms

Past or present lacks a presence when you just don’t give a, fuck you

Martyr or a carnivore, art of war, Sun-Tzu, Sun-Tzu

Someone come undo these hum-drum views I sing and hum drums to

My tongue gon' spew some blood unto these dumbfucks who gon' run amok

So run those jewels, I’m numb and dumb to the gumshoe ones who

Wonder what I been up to, what’s the matter, is that body bag too baggy, boy?

So minimalissimo

At least three Gs of the Indica leaf to blow

In the pit of my seedy skull

Untreatable when the sinister creature roams

To each his own, since when do you eat your own?

They called me precious, and said I’m a piece of gold

I said they’re fools, they don’t listen to reason though

This blue sunshine hidden between my bones

A reflection I don’t recognize, set with deader eyes

Looking petrified, breath is like a pesticide

Skeleton and extra-sized flesh of mine to gelatin

Resembling the dead alive, I identify with my enemies

I don’t like me either, I can empathize

Never mind the effort I have severed to my lesser side

Weathered all the weather, let the temper rise

Мій стиль кривавий, як оповідання Едгара Аллана

Мавпяча лапа, алегорія, до біса сира, категорія

Едвард Горі, відсортований як хворобливий, хлороформ для них

До біса їхні закордонні форуми, я їх деформую якимись чотиридюймовими щипцями

Немає спотворень, приймайте нещастя та записуйте їх

Прикордонна особистість, а також погана прикраса

Налийте бідному мені, більше полярних сяйв

У мене утворюються мозолі через те, що тримаю образи більше, ніж зазвичай

Маєш шведський стіл, підтримуєш послідовників і не будеш їх ігнорувати

Портленд, штат Орегон, аж до Портленда, штат Мен, для нудьги

Я збираюся Форман сформувати найгрубіші хори

Агорафобні частини, які жили за моїми ребрами, поглинені та сплячі

Укріплена фортеця, в якій живу з моменту настання бурі

Залишив їх пригніченими від жаху, про який я повідомляв, забитими дошками

Вікна та їх двері зачинені, щоб уникнути вандалів

Чотирикутна кімната, а я дивлюся на свічки

Відображення, яке я не впізнаю, налаштований мертвими очима

Виглядаючи скам’янілим, дихання як пестицид

Скелет і м’якоть великого розміру до желатину

Нагадуючи живих мертвих, я ототожнююсь зі своїми ворогами

Я теж не люблю, я можу співчувати

Не зважайте на зусилля, які я приклав до своєї меншої сторони

Витримав всю погоду, нехай підіймається настрій

Навіть у біді мені не потрібна компанія

Я обіймаюся з привидами, які, я знаю, будуть супроводжувати

Мене в могилу, я провів лопатою

Забери мене, витримка раптово

Повністю захоплений візерунками, розбризканими на мої атоми

Минулому чи теперішньому не вистачає присутності, коли ти просто не турбуєшся, хрен ти

Мученик або м’ясоїд, мистецтво війни, Сунь-Цзи, Сунь-Цзи

Хтось прийде відмінити ці гул-барабани, яким я співаю, і наспівую барабани

Мій язик виплесне трохи крові на цих дурнів, які розлютітимуть

Тож запустіть ці коштовності, я заціпеніла й німіла по відношенню до них

Цікаво, що я зайнявся, що сталося, чи тая сумка для тіла занадто мішкувата, хлопчику?

Так мінімалісимо

Щонайменше три G листя індики для виду

У ямці мого затертого черепа

Не піддається лікуванню, коли бродить зловісне створіння

Кожному своє, відколи ви їсте своє?

Мене назвали дорогоцінним і сказали, що я золота

Я казав, що вони дурні, але вони не слухають розуму

Це блакитне сонечко, сховане між моїми кістками

Відображення, яке я не впізнаю, налаштований мертвими очима

Виглядаючи скам’янілим, дихання як пестицид

Скелет і м’якоть великого розміру до желатину

Нагадуючи живих мертвих, я ототожнююсь зі своїми ворогами

Я теж не люблю, я можу співчувати

Не зважайте на зусилля, які я приклав до своєї меншої сторони

Витримав всю погоду, нехай підіймається настрій