Sebastian - Rubén Blades

En cada barrio hay por lo menos un loco

El del nuestro se llamaba Sebastián

Lavaba carros y hacía de todo un poco

Para ganarse el pan.

Sebastián tenia una novia imaginaria

Y con ella discutía sin cesar

Se ataba al cuello una capa hecha de trapos

Y corriendo por las calles lo escuchabamos gritar:

Sebastián si me quieres conquistar

Solo las estrellas bastarán, solo las estrellas bastarán

En cada loco hay por lo menos un sueño

Ser amado era el ideal de Sebastian

Con papel, lata, cartón y mucho empeño

Comenzo su plan

Por amor alucinando implacable fue creando

La mas grande super nave espacial

Para irse con su novia de nuestro barrio de mierda

Hacia el mundo sideal

En cada sueño hay por lo menos 1 drama

Y entre angustias se enredaba Sebastián

Una noche cuando con el cielo hablaba

Sobre el orizonte vió una luz cruzar

Felíz, gritó: espérame!

Y lo vi correr lanzandose en el mar

Tratando aquel destello recobrar

Porque solo las estrellas bastarán

(solo las estrellas bastarán)

(Sebastián!)

(Sebastián!)

Sobre la arena sucia de la playa del mercado

Hay una baina que parece un proyectil

De sus alas cuelga una capa de trapos

De su sombra una soledad sin fin

Su novia imaginaria aún lo espera

En las noches hace guardia frente al mar

Nadie la conquistara

A ninguna otra ilución se entregará

Fiel al loco que le dio la eternidad

Porque solo las estrellas bastarán

(solo las estrellas bastarán)

(solo las estrellas bastarán)

(Sebastián!)

(Sebastián!)

У кожному мікрорайоні є хоча б один божевільний

Нашого звали Себастьян

Я мив машини і робив усе потроху

Щоб заробити на хліб.

У Себастьяна була уявна дівчина

І з нею він сперечався без кінця

На шию зав’язували накидку з лахміття

І, бігаючи вулицями, ми чули, як він кричить:

Себастьян, якщо ти хочеш мене підкорити

Вистачить тільки зірок, вистачить тільки зірок

У кожного божевільного є хоча б одна мрія

Ідеалом Себастьяна було бути коханим

З папером, банкою, картоном і багато зусиль

почніть свій план

Для невпинних галюцинацій кохання він творив

Найбільший суперкосмічний корабель

Щоб піти зі своєю дівчиною з нашого лайного мікрорайону

До стороннього світу

У кожному сні є принаймні 1 драма

І між муками Себастьян заплутався

Одного вечора, коли він розмовляв з небом

За горизонтом він побачив світлий хрест

Щасливий, кричав: чекай мене!

І я бачив, як він біг, кидаючись у море

Спроба відновити цей спалах

Бо вистачить лише зірок

(вистачить лише зірок)

(Себастьян!)

(Себастьян!)

На брудному піску ринкового пляжу

Є бухта, схожа на снаряд

З його крил звисає плащ з лахміття

Від його тіні нескінченна самотність

Його уявна дівчина все ще чекає на нього

Вночі він стоїть на сторожі перед морем

Ніхто її не підкорить

Ніяким іншим ілюзіям він не здасться

Вірний божевільному, який подарував йому вічність

Бо вистачить лише зірок

(вистачить лише зірок)

(вистачить лише зірок)

(Себастьян!)

(Себастьян!)