Les rêveries du promeneur solitaire - Robert Charlebois

Je n’ai pas suivi les chemins qui mènent à Rome

J’ai plus appris des arbres que des hommes

Si je n’avais pas pris mes jambes à mon cou

On m’aurait bientôt mis la corde au cou

Prenez-moi pour un fou, je m’en fous

Rien ne peut déranger les rêveries du promeneur solitaire

Me voici donc seul sur la terre

Comme sur une planète étrangère

Je n’ai plus d’amis, plus de frères

Pour me tendre la main

J’ai pensé partir sur les mers

À quoi bon puisque ma misère

Je la porte dans mes artères

Je suis seul comme un chien

Dans ces forêts où je me terre

Sur ces chemins lointains où j’erre

Je converse avec les fougères

Qui me sont plus fidèles

Que toutes ces femmes éphémères

Qui m’ont promis leur vie entière

Et m’ont quitté sans trop s’en faire

Quand j’avais besoin d’elles

Après tout tant pis si personne ne m’aime

Au moins je suis en paix avec moi-même

Et j’ai accepté d’en payer le prix

Je me suis enfuis si loin de Paris

Que vos moqueries et vos railleries

Ne viennent plus déranger

Les rêveries du promeneur solitaire

Me voici donc seul sur la terre

Comme sur une planète étrangère

Je n’ai plus d’amis, plus de frères

Pour me tendre la main

J’ai rêvé d’un système planétaire

D’une société égalitaire

Pour tous les humains de la terre

Mais j’ai rêvé pour rien

Pourtant quand je regarde en arrière

Vers les sommets de ma carrière

Vous tous qui me jetez la pierre

Vous me portiez aux nues

La gloire est chose passagère

Le monde est toujours à refaire

Et moi j’ai mordu la poussière

Je suis un homme tout nu

Quant sonnera mon heure dernière

Quand vous me mettrez six pieds sous terre

Quand je n’aurais plus qu'à me taire

Moi qui parlait trop haut

Remettez a Monsieur Voltaire

Ce dernier mot d’un pamphlétaire

Au revoir ailleurs que sur terre

Signé Jean-Jacques Rousseau

Я не пішов тими стежками, які ведуть до Риму

Я більше навчився у дерев, ніж у людей

Якби я не взявся за п'яти

Вони б скоро накинули мені петлю на шию

Приймайте мене за дурня, мені все одно

Ніщо не може порушити мрії самотнього гуляючого

Так ось я один на землі

Як на чужій планеті

У мене більше немає ні друзів, ні братів

Щоб дотягнутися до мене

Я думав поїхати на моря

Яка користь від моєї біди

Я ношу це в своїх артеріях

Я одна, як собака

В цих лісах, де я ховаюся

На цих далеких стежках, де я блукаю

Я розмовляю з папоротями

Хто мені вірніший

Ось усі ці ефемерні жінки

Які обіцяли мені все своє життя

І залишив мене, не надто турбуючись

Коли вони мені були потрібні

Зрештою, дуже погано, якщо мене ніхто не любить

Принаймні я в мирі з собою

І я погодився заплатити ціну

Я так далеко втік з Парижа

Нехай ваші насмішки і ваші глузування

Більше не турбуйте

Мрії самотнього пішохода

Так ось я один на землі

Як на чужій планеті

У мене більше немає ні друзів, ні братів

Щоб дотягнутися до мене

Я мріяв про планетну систему

Егалітарного суспільства

Для всіх людей на землі

Але я марно мріяв

Але коли я озираюся назад

До вершин моєї кар'єри

Усі, хто кидає в мене каміння

Ти підняв мене

Слава - річ минуща

Світ завжди потрібно переробляти

І я кусав пил

Я голий чоловік

Коли проб'є моя остання година

Коли ти опустила мене на шість футів

Коли мені залишалося лише замовкнути

Я, який говорив занадто голосно

Повернення до мсьє Волтера

Останнє слово памфлетиста

До побачення десь не на землі

Підписано Жан-Жак Руссо