Эпилог - Rickey F

Приём Приём, Земля, как слышно?

У нас проблемы, но на уме лишь то, что немного выше них

Я тут кричу, будто из вакуума снова,

А за окном Москва красивая, как все мои бывшие

Все осталось по-новому

Со всех сторон моими фразами вещают говорящие головы

С детства глядя на звёзды, хотел побыть среди них

Не подозревая, что отсюда видно хуёво

Твои деньги дешёвые

Ноли останутся нолями, как красиво ты их не зарифмовывай,

А меня пугает известность

Ведь, чем больше в комнате людей, тем сложнее быть честным

На костях своего прошлого мы пляшем капоэйра

На потеху тем, что и не слышали про Нейро

Старые фанаты — теперь это мои хейтеры,

А значит, мои хейтеры — самые охуенные

Семь лет в один альбом?

Пф, обычное дело

Заказчик не доволен:

Тут так мало личного, Гена

Такой немудрый стал

Вот во Free Fall’e все понятно:

Что нам надо делать в жизни, а чего делать не надо

Мне 15 лет, я один в этом новом городе

Такой, какой я есть на пороге вечного поиска

«Ниче не выйдет, кому ты нужен с этим рэпом?»

Дорогая, я однажды напишу песню об этом

О’кей

Какие вузы?

О чем этот эпизод?

Защитный механизм, перманентный автопилот

И на этом поле боя только отказавшись от войны

Получаешь право немного побыть один

Даже на дне мы на стиле — это эстетика Денди

Я встретил Гипернову, растворился в ее свете,

А ты видал нас на ютубе, но мы не снимаем тэги

Это свежая кровь, цените, что в моем бэкпэке

Да ты прав!

Ветер в голове, ветер перемен

Это так!

Мой последний шанс в мой предпоследний день

Стробоскопы слепят, как второе солнце

Мы на сцене, а это значит, что сегодня мы взорвем все

Я чувствую всех зрителей моей простой истории,

Но когда стою у окна в этой темной комнате

Поверх садового кольца на меня смотрит пацан 15 лет

Один, в незнакомом городе

Прийом, Земля, як чути?

У нас проблеми, але на розумі лише те, що трохи вище них

Я тут кричу, ніби з вакууму знову,

А за вікном Москва красива, як усі мої колишні

Все лишилося по-новому

З усіх боків моїми фразами віщають розмовляючі голови

З дитинства дивлячись на зірки, хотів побути серед них

Не підозрюючи, що звідси видно хуйово

Твої гроші дешеві

Нулі залишаться нулями, як гарно ти їх не зарифмовуй,

А мене лякає популярність

Адже чим більше в кімнаті людей, тим складніше бути чесним

На кістках свого минулого ми танцюємо капоейра

На потіху тим, що й не чули про Нейро

Старі фанати— тепер це мої хейтери,

А значить, мої хейтери — найохуенніші

Сім років в один альбом?

Пф, звичайна справа

Замовник незадоволений:

Тут так мало особистого, Гена

Такий немудрий став

Ось у Free Fall’e все зрозуміло:

Що нам треба робити в життя, а чого робити не треба

Мені 15 років, я один в цьому новому місті

Такий, який я є на порозі вічного пошуку

«Ніщо не вийде, кому ти потрібен з цим репом?»

Дорога, я одного разу напишу пісню про це

О'кей

Які вузи?

Про що цей епізод?

Захисний механізм, перманентний автопілот

І на цьому полі бою тільки відмовившись від війни

Отримуєш право трохи побути один

Навіть на дні ми на стилі — це естетика Денді

Я зустрів Гіпернову, розчинився в її світлі,

А ти бачив нас на ютубі, але ми не знімаємо теги

Це свіжа кров, цінуйте, що в моєму бекпеку

Так, ти маєш рацію!

Вітер у голові, вітер змін

Це так!

Мій останній шанс у мій передостанній день

Стробоскопи сліплять, як друге сонце

Ми на сцені, а це означає, що сьогодні ми вибухнемо всі

Я відчуваю всіх глядачів моєї простої історії,

Але коли стою біля вікна в цій темній кімнаті

Поверх садового кільця на мене дивиться пацан 15 років

Один, у незнайомому місті