Manichini - Renato Zero

Chi ti muove i fili

È Dio o Satana?

Chi ti muove i fili, è maschio, o femmina?

Chi ti prega, chi ti odia, chi ti aspetterà

Qualcuno, o qualche cosa, i fili certo, muoverà

Manichini

Senza volto, senza età

Fili sottili uniti, per fatalità

Un destino uguale, una stessa verità

Il manichino ha un’anima

E forse, non lo sa

È troppo presto, per andare

Troppo presto, per capire

Troppo presto, per morire

Perché, presto, non si sa

Quando la ragione

Che i tuoi fili muoverà

È soltanto, il tempo

E troppo presto, arriverà

Chi ti muove i fili

È un padre ubriaco, da far pietà

Son pochi i fili

Che muove tua madre

Che troppi figli, ha

Il progresso gioca

Contro la tua ingenuità

Ma c'è la tua coscienza

E prima o poi, la spunterà

Manichini

Senza volto, senza età

Manichini

Nelle mani, di chi è manichino, già

Manichini

In vecchie facce

Manichini, noi

Manichini

Saremo sempre, fino a quando lo vorrai

Il manichino, si lascia andare

S’abbandona, al tuo volere

Il manichino, spera sempre

Che la sua sorte, cambierà

È un fedele amico

Fino a quando scoprirà

Che può andare solo

I primi passi, muoverà

Quando ai manichini

Un significato dai

Fra quei manichini

Tu non resterai

I manichini crescono

Ma in loro resterà

La voglia di provare

Nella pelle di un uomo

Come si sta

Andiamocene, noi due

Quando ai manichini un significato dai

Fra quei manichini tu non resterai

I manichini crescono ma in loro resterà

La voglia di provare nella pelle

Di un uomo come si stà

Manichini, manichini

Manichini, manichini

Хто рухає струни

Бог чи сатана?

Хто тягне за струни, чоловік чи жінка?

Хто тебе молиться, хто тебе ненавидить, хто буде чекати на тебе

Хтось чи щось, нитки, звісно, ​​рухатимуться

Манекени

Безликий, нестаріючий

Тонкі нитки, з’єднані долею

Рівна доля, та сама правда

У манекена є душа

А може, він не знає

Йти ще рано

Рано розуміти

Занадто рано вмирати

Чому, незабаром, ніхто не знає

Коли причина

Щоб ваші пасма рухалися

Це просто час

І надто скоро воно настане

Хто рухає струни

Він п’яний батько, якого треба жаліти

Поток небагато

Це зворушує вашу матір

Як багато дітей, у нього

Прогрес грає

Проти твоєї наївності

Але є ваша совість

І рано чи пізно він переможе

Манекени

Безликий, нестаріючий

Манекени

В руках тих, хто дурень, уже

Манекени

На старих обличчях

Манекени, нам

Манекени

Ми будемо завжди, скільки ти хочеш

Манекен відпускає

Воно віддає себе на вашу волю

Манекен завжди сподівається

Що його доля зміниться

Він вірний друг

Поки він не дізнається

Це тільки може піти

Перші кроки будуть рухатися

Коли до манекенів

Давай, сенс

Серед тих манекенів

Ти не залишишся

Виростають манекени

Але це залишиться в них

Бажання спробувати

В чоловічій шкірі

Як ти

Ходімо, ми вдвох

Коли ти надаєш сенс манекенам

Серед тих манекенів ти не залишишся

Манекени ростуть, але це залишиться в них

Бажання спробувати в шкірі

Про людину, якою вона є

Манекени, манекени

Манекени, манекени