L'italiana - Renato Zero

Non?

il fascino ruffiano di una bandiera

La carezza di un dialetto, n?

una melodia

Una cucina cos?

povera ma sincera

Allora che cos'?

che mi lega a te

Quella faccia strafottente, cos?

italiana

Di coraggio, di passione, di gelosia

Stai nel recinto anche tu

In questo ghetto ci stai

Per non vivere pi?

Che bell’esempio che dai…

Non rinuncer?

Io non sbarrer?

la porta…

Non accetter?

Che la faccia mia sia un’altra ed io

Quanto ti ho amata pure io

Ma questo cielo oltre che il tuo

?

pure il mio

La stessa anima

Pi?

malinconica, se questo?

un oblio!

Da quel primo bacio dato senza pensare

Nel timore che un amore ci porti via

Migrazioni naturali quelle del cuore

Valige che pesano

Non c'?

terra non c'?

mare che pu?

spiegare

Quale mistica attrazione ci tiene qui…

Pronti a soffrire cos?

Sono secoli ormai

Le differenze fra noi

Le appianeremo se vuoi…

Madre anche tu

Salva almeno le apparenze

Tutti figli tuoi

Dalla Sicilia fino in Piemonte, e io

Se ti ho difesa lo sa Dio

Ma il tuo pensiero non?

pi?

limpido…

Folle nostalgico

Vivo di questa mia utopia… cara democrazia

Non ci vedrai pi?

Tutti intorno a una bottiglia

Non ci entriamo ormai

Nel ritratto di famiglia, e tu

Pi?

delirante di cos?

Madre dimenticata l?

in un angolo

Un ruolo scomodo

Siamo davvero figli tuoi… cos?

sicura sei…

Io ci spero sai…

Che quel silenzio arrivi, mai

Не?

сутенерський шарм прапора

Пестить діалекту, н?

мелодія

Така кухня?

бідний, але щирий

Так що це таке?

що зв'язує мене з тобою

Це зарозуміле обличчя, так?

італійська

Від сміливості, пристрасті, ревнощів

Залишайтеся також у паркані

Ти в цьому гетто

Щоб більше не жити?

Який гарний приклад ти надаєш...

Ви не здастеся?

я не буду барити?

двері…

Не прийме?

Нехай моє обличчя буде іншим і я

Як сильно я тебе теж любив

Але це небо так само, як і твоє

?

моє також

Та сама душа

Пі?

меланхолія, якщо це?

забуття!

З того першого поцілунку, даного без роздумів

У страху, що любов забере нас

Природні міграції серця

Валізи, які важать

Не C'?

земля c '?

море що може?

пояснити

Яка містична привабливість тримає нас тут...

Готові так страждати?

Протягом століть

Відмінності між нами

Ми їх згладимо, якщо хочете...

Мама теж

Принаймні збережіть зовнішність

Усі ваші діти

Від Сицилії до П’ємонту, і я

Бог знає, чи я захищав тебе

Але ваша думка ні?

пі?

ясно…

Ностальгічний божевільний

Я живу цією своєю утопією ... дорога демократія

Ви більше не побачите нас?

Навколо пляшка

Зараз ми в це не вдаємося

На сімейному портреті і ти

Пі?

маячня cos?

Там забута мати

в кутку

Незручна роль

Ми справді ваші діти ... так?

ти впевнений ...

Сподіваюся, ти знаєш...

Нехай ця тиша настане ніколи